Функціональний стан організму пра-цівника як інтегральний критерій важкості праці та методика його визначення
Науковою основою класифікації праці за важкістю є сучасна фізіологічна теорія функціональних систем. Сто-совно трудової діяльності функціональна система організму є ін-тегральним комплексом фізіологічних функцій і якостей людини, які забезпечують ефективне виконання професійної роботи при певному рівні фізіологічних затрат. Рівень фізіологічних затрат на досягнення мети праці може бути достатнім або вимагати залучення резервів організму, що виявляється у формуванні певних функціональних станів органі-зму: нормального, граничного і патологічного. Кожний стан має свої ознаки, які можуть бути визначені на основі медико-фізіологічних та виробничих показників. Функціональні стани організму формуються при всіх видах діяльності та умовах праці, тому використовуються як інтеграль-ний критерій для об’єктивної і досить точної оцінки важкості праці. Для оцінки функціонального стану організму використовують показники поточних змін фізіологічних функцій, які характери-зують рівень працездатності і втоми у процесі праці, і показники більш віддалених наслідків роботи. Найбільш важливими є показники, які характеризують: • силу і витривалість м’язових груп; • системи кровообігу і дихання; • психофізіологічні функції; • стан нервової системи; • роботу аналізаторів; • психічні функції; • координацію рухів; • співвідношення між фазами працездатності в динаміці; • тривалість і повноту відновлення під час відпочинку пору-шених функцій; • частоту і важкість виробничого травматизму; • структуру, причини і рівень виробничо зумовлених і професійних захворювань; • виробничі показники. Кількісні значення показників у доробочий період використо-вуються як «фізіологічні проби» відносно показників, визначених в процесі праці або по її закінченні. Для аналізу беруться ті зміни функціонального стану, які мають місце в кінці роботи (за винят-ком фази «емоційного пориву») або тижня. Ці функціональні зрушення можуть бути як позитивними, так і негативними. Критерієм для оцінки функціонального стану організму є на-явність або відсутність ефекту Сєченова при переключенні після закінчення роботи на інший вид діяльності. Якщо рівень більшості функцій центральної нервової системи, аналізаторів, периферійних систем і органів після роботи вищий, ніж до роботи, то функціональний стан організму нормальний. Результат цей має місце тоді, коли навантаження на організм не перевищують фізіологічні можливості людини, а умови праці сприятливі. Граничний функціональний стан організму — це перехідна форма між нормою і патологією. Основними ознаками його є відсутність позитивного ефекту Сєченова по більшості функ-ціональних проб; виникнення від’ємної фази ефекту Сєчено- ва, що виявляється в сповільненні (погіршенні) деяких функ-цій, які входять до складу робочого акту, певному напружен- ні вегетативних функцій, розгальмуванні побічних рефлексів, що призводить до неточних, зайвих рухів і зниження якості роботи. Патологічний функціональний стан організму характери-зується функціональною недостатністю деяких важливих веге-тативних підсистем і органів (кровообігу, дихання) у практич-но здорових людей. Типовою ознакою також є виникнення парадоксальних і ультрапарадоксальних реакцій, тобто має мі-сце викривлений ефект Сєченова. Суть його в тому, що пози-тивні сигнали людиною не сприймаються, а негативні, навпа-ки, викликають дії, що на практиці призводять до помилок, аварій, травматизму.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Функціональний стан організму пра-цівника як інтегральний критерій важкості праці та методика його визначення» з дисципліни «Фізіологія і психологія праці»
