Насичення виробництва машинами і механі-змами супроводжується інтенсивними шумом та вібрацією, які справляють негативний вплив на працездатність і здоров’я пра-цівників. Механічні коливання вузлів і деталей викликають коли-вання повітря і сприймаються органами слуху людини як звуки. Комплекс хаотичних звуків, різних за частотою та інтенсив-ністю, які викликають неприємні суб’єктивні відчуття, нази-вається шумом. Інтенсивність шуму вимірюється в децибелах (дБ), а частота — в герцах (Гц). Шуми різняться за гучністю (в фонах) і за висотою (менше як 350 Гц — низькочастотні; 350…800 Гц — середньочастотні; понад 800 Гц — високочастотні). Людина сприймає звуки частотою 16…20 000 Гц. Звуки з час-тотою до 16 Гц називаються інфразвуками, а понад 20 000 Гц — ультразвуками. Хоча вони вухом не сприймаються, зате відчува-ються тканинами організму. На виробництві шум може бути постійним і непостійним, ко-ли рівень його під час роботи змінюється більше ніж на 5 дБ. Не-постійні шуми поділяються на перервні, імпульсні та флюктуючі, коли рівень шуму весь час коливається. Ступінь негативного впливу шуму залежить від сили і частоти звуку, тривалості його дії, фізичного і психічного стану людини. Шкідливий вплив виробничого шуму виявляється як у вигляді специфічного ушкодження органів слуху, так і у вигляді пору-шень багатьох інших органів, в першу чергу центральної нерво-вої системи. Інтенсивний виробничий шум призводить до част-кової або повної втрати слуху. Зміни слуху наступають при дії шуму більше 80 дБ і відбуваються протягом 3—5 років залежно від фізичного стану працівника. Ознаками розвитку приглухува-тості є погане сприйняття розмови пошепки та шум у вухах. Збільшення тривалості роботи в умовах підвищеного шуму супроводжується прогресивним розвитком втрати слуху. При цьому спочатку виникає слухова адаптація — зниження слухової чутливості і швидке відновлення слуху після припинення дії шу-му. Згодом процес відновлення слуху затягується, а втома слухо-вого аналізатора переходить у перевтому. Тривалий (більше 10 років) вплив шуму вище 90 дБ на працівника може викликати не тільки приглухуватість, але й абсолютну втрату слуху внаслі-док дегенерації чутливих клітин внутрішнього вуха в зв’язку з їх перенапруженням. Такі розлади слуху у працівників кваліфіку-ються як незворотні. Під впливом шуму відбуваються зміни не тільки в слуховому центрі нервової системи, але і в тих відділах, які регулюють такі життєво важливі функції, як кровообіг, дихання, травлення, кро-вотворення, рухову діяльність та інші. Це зумовлено тим, що не-рвові імпульси від органів слуху посилюються ретикулярною формацією і поширюються по всьому мозку. Негативний вплив шуму на нервову систему працівника вияв-ляється у головних болях, безсонні, швидкій стомлюваності, під-вищеному потовиділенні, треморі пальців і рук, підвищеному роздратуванні, порушеннях пам’яті і уваги, а на серцево-судинну систему — у болях в області серця, зменшенні частоти пульсу, гіпотонії або гіпертонії. Порушуючи динаміку коркових процесів і психічних функцій, шум призводить до погіршення координації рухів, зниження пра-цездатності і продуктивності праці. Дослідження фізіологів пока-зують, що при шумі у виробничих приміщеннях 80—90 дБ пра-цівник змушений витрачати в середньому на 20 % більше енергії для збереження виробітку, досягнутого ним в умовах шуму ниж-че 75 дБ. Слід зазначити, що при певних умовах тиша може справляти негативний вплив і знижувати продуктивність праці, оскільки на-віть незначні звуки привертають увагу працівника, відволікаючи від роботи. Нормальний шумовий фон підвищує рівень збуджен-ня і позитивно впливає на працездатність людини. Тому при ви-конанні багатьох робіт доцільним є стимулюючий рівень шуму у вигляді музики, яка до того ж створює гарний настрій. Однак подальше підвищення шуму знижує працездатність, а сам шум починає дратувати людину, внаслідок чого погіршу-ється її увага. До того ж залежно від емоційного забарвлення, мажорності та інтенсивності звукового подразника звуки можуть сприйматися як неприємні, страшні, гнітючі, неспокійні, втомли-ві, стимулюючі, веселі, надоїдливі і т. п. Тому на виробництві слід уникати шумів, які справляють негативний вплив на психіч-ні стани працівників, перешкоджають контактам між ними. Основними напрямками боротьби з шумом на виробництві є розробка і впровадження заходів технічного характеру, які ви-ключали б причини генерування шуму; виведення персоналу із зон з високим рівнем шуму за рахунок впровадження дистанцій-ного управління; впровадження фізіологічно обґрунтованих ре-жимів праці і відпочинку; застосування індивідуальних захисних засобів тощо.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Виробничий шум та його вплив на працівників» з дисципліни «Фізіологія і психологія праці»
