Максимальна ефективність системи «люди-на—машина» може бути забезпечена за умови, коли при її проек-туванні і експлуатації буде врахований людський фактор. Відо-мо, що внаслідок помилок з боку працівника виникає від 20 до 50 % всіх порушень технології, аварійних ситуацій в системах управління. Проектування системи «людина—машина» передбачає аналіз характеристик об’єкта керування, розподіл функцій між люди-ною і машиною, проектування діяльності оператора і технічних засобів його роботи, оцінку системи в цілому. Воно базується на досягненнях інженерної психології, яка вивчає об’єктивні зако-номірності процесів інформаційної взаємодії людини і техніки з метою використання їх у практиці проектування, створення і експлуатації системи «людина—машина». Комплексним вивченням трудової діяльності людини займа-ється наука ергономіка. Об’єктом ергономіки є система «людина—техніка—середовище», а завданням — погодження характеристик ма-шини і навколишнього середовища з характеристиками лю-дини. Ергономіка вивчає функціональні можливості і обмеження лю-дини в трудових процесах з метою створення для неї досконалих знарядь і оптимальних умов праці. Оптимальність визначається створенням таких умов, за яких забезпечується висока продуктив-ність, стійка працездатність і зберігається здоров’я працівника. Ергономічні властивості людини характеризуються її ан-тропометричними, фізіологічними, психофізіологічними, психо-логічними властивостями. Ці властивості визначають ергономіч-ні вимоги до комплексу «машина—середовище». Основними ергономічними вимогами до проектування системи «людина—машина—середовище» є гігієнічні, антрометричні, фізіологічні, психофізіологічні, психологічні. Гігієнічні вимоги визначають умови життєдіяльності і праце-здатності людини в процесі взаємодії з технікою і середовищем. Показниками є рівень освітлення, температура, вологість, шум, вібрація, токсичність, загазованість тощо. Антропометричні вимоги визначають відповідність конс-трукцій техніки антропометричним характеристикам людини (зріст, розміри тіла і окремих рухових ланок). Показниками є ра-ціональна робоча поза, оптимальні зони досягнення, раціональні трудові рухи. Фізіологічні та психофізіологічні вимоги визначають відпо-відність техніки і середовища функціональним можливостям працівника (силовим, швидкісним, енергетичним, зоровим, слу-ховим). Показниками є темп робочих рухів, обсяг інформації, на-вантаження на м’язову та нервову системи. Психологічні вимоги визначають відповідність техніки і сере-довища можливостям працівника щодо сприймання, переробки інформації, прийняття і реалізації рішень. Сукупність ергономічних показників характеризує ергономіч-ний рівень системи «людина—техніка—середовище». Погодження характеристик людини і предметного середовища здійснюється в просторовому, часовому, інформаційному, енер-гетичному напрямках. Просторове погодження передбачає організацію робочого місця працівника, робочу позу, визначення зон досягнення, тра- єкторії рухів, доступність органів керування тощо. Часове погодження враховує динаміку працездатності з ви-конанням роботи, її темпу, інтенсивності, зміною діяльності і відпочинком. Інформаційне погодження пов’язане з оцінкою потоків інфо-рмації та пропускної здатності аналізаторних функцій щодо сприйняття і переробки інформації, врахуванням перешкод. Енергетичне погодження враховує вплив трудових наванта-жень на м’язову, серцево-судинну системи на основі встановлен-ня оптимального обсягу рухової діяльності, величини м’язових зусиль залежно від умов праці.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Вимоги до проектування системи «людина—машина»» з дисципліни «Фізіологія і психологія праці»
