«Монотонність» у перекладі з грецької озна-чає одноманітність. У психологічній літературі поняттям «моно-тонність» характеризують особливий психічний стан, який вини-кає у людини як реакція на одноманітну і бідну на враження діяльність. У соціально-економічній літературі монотонність пов’язується з надмірним розчленуванням трудового процесу на прості елементи (операції). Психофізіологічна суть монотонності пояснюється закономір-ностями взаємодії процесів збудження і гальмування. Основні ознаки монотонних робіт такі: • малоелементний склад, тобто структурна одноманітність і простота трудових дій; • незначна тривалість виконання однотипних трудових опера-цій і дій; • висока повторюваність трудових операцій і дій за одиницю часу. Згідно з ученням І. П. Павлова про вищу нервову діяльність для кожного умовного рефлексу в корі головного мозку є своя точка прикладання, тобто нервова клітина, яка відповідає за цей рефлекторний акт. Це означає, що кожною трудовою дією або трудовим рухом управляє спеціальна нервова клітина або група нервових клітин. При виконанні простих одноманітних операцій і дій у стані збудження знаходиться обмежена кількість нервових клітин. За образним висловлюванням І. П. Павлова, у цьому разі має місце «довбання в одну клітину». Внаслідок цього відбува-ється швидке виснаження енергетичних речовин в працюючих коркових центрах, і процес збудження в них змінюється проце-сом охоронного гальмування. Відновлювальна функціональна система блокує робочий акт, щоб запобігти перенапруженню і виснаженню нервових клітин. При цьому гальмування в працюючих коркових центрах розвива-ється на фоні загального гальмування в корі головного мозку, яке було необхідною умовою формування робочої домінанти. Отже, охоронне гальмування при монотонних роботах виявляється в сонливості працівника і відчутті стомленості, що виключає можливість їх виконання без напруження волі. На думку М. І. Виноградова, у фізіологічній основі монотонності лежить гальмівна дія одноманітних повторних подразників, яка проявляється тим швидше і глибше, чим більш обмежена подразнювальна область кори, тобто чим простіший склад подразникової стереотипної системи. Монотонна робота, як і всяка інша, викликає втому і появу відчуття стомлення. Саме це і зумовило наявність двох точок зору на проблему монотонності. Одні вчені розглядають моно-тонність як різновид втоми. Інші, навпаки, вважають моно-тонність самостійним явищем, незважаючи на схожість фізіо-логічного механізму втоми. Спільним для монотонності і втоми є те, що вони впливають на працездатність і переживаються як неприємне відчуття. Від-мінність між ними полягає у тому, що: • втома зумовлюється важкістю роботи, а монотонність може мати місце при виконанні легкої, невтомливої роботи; • втома є фазовим процесом у динаміці працездатності, а мо-нотонність характеризується хвилеподібною кривою, тобто пері-одичними підвищеннями і спадами; • втома посилює психічне напруження, а монотонність послаблює його. Залежно від переважаючого навантаження розрізняють два види монотонності: рухову і сенсорну. Рухова монотонність, як правило, характерна для робіт, де провідну роль відіграє енергетичний фактор, тобто має місце на-пруження опорно-рухового апарату. Вона характеризується од-номанітними трудовими рухами і діями, коли навантаження при-падає на обмежені групи м’язів. Це, як правило, штампувальні, шліфувальні, прості верстатні роботи, праця на конвеєрі, напів-автоматизованих лініях, ручні допоміжні роботи тощо. Сенсорна монотонність характерна для робіт, в яких пере-важає інформаційний фактор (напруження сенсорного апарату, активізація таких психічних функцій, як увага, мислення, довго-тривала та оперативна пам’ять). При цьому монотонними вважа-ються роботи, пов’язані з тривалим пасивним спостереженням, з сприйманням одноманітної інформації, або характеризується браком інформації, що надходить, а отже, обмеженим впливом на нервову систему виробничих сигналів. Відмічається також монотонний вплив на людину навколиш-нього виробничого середовища. Фізіолого-гігієнічними дослідженнями встановлено, що існує не менш як сім груп монотонних робіт [23]: • конвеєрні роботи, що виконуються в заданому темпі і ритмі, де прості елементи операції, короткі за тривалістю і в певній по-слідовності, повторюються багаторазово протягом зміни, тижня, місяців; • роботи, що виконуються потоковим способом, де темп і ритм залежать від головного робітника потоку; • роботи, що виконуються у вільному темпі і ритмі на верстатах, автоматах і напівавтоматах, штампування, клепання тощо, де опера-ція зводиться до двох елементів: взяти і покласти деталь чи виріб; • контрольні роботи, пов’язані з вибракуванням продукції (зо-ровий контроль); • операторська і диспетчерська праця, пов’язана з регулюван-ням (натискання пальцями рук на клавіші, кнопки, важелі, роз-міщені на пульті управління), подачею виробів чи деталей з одні-єї дільниці цеху в іншу; • праця операторів, пов’язана з пасивним спостереженням за стрілками приладів на панелі щита пульта управління, які відо-бражають хід технологічного процесу; • одноманітна робота в умовах монотонної дії виробничого середовища при наявності таких факторів, як певний рівень шу-му, освітлення, вібрації і т. п. На монотонність роботи вказують три групи ознак [2]: • психологічні — швидка поява суб’єктивного відчуття стом-лення, сонливості, апатії, нудьги; • фізіологічні — зниження частоти пульсу і дихання, змен-шення споживання кисню, зниження м’язового тонусу; • виробничі — періодичні коливання середньої тривалос- ті виконання операцій, нерівномірність виробітку та його зменшення.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Сутність та види монотонності» з дисципліни «Фізіологія і психологія праці»
