Оскільки втома є етапом у динаміці праце-здатності, то за показником інтегральної працездатності в мо-мент двох останніх спостережень можна розрахувати показник втоми працівника (у відсотках): , де і — інтегральні показники функціонального стану в передостанній і останній моменти спостереження. Критерієм оцінки втоми може бути показник трудового, або функціонального, напруження. Чим більше трудове напруження, тим виразніші ознаки втоми. У виробничих умовах для оцінки трудового напруження працівників досліджуються такі психофі-зіологічні функції, як об’єм короткотривалої пам’яті; швидкість мислення; концентрація і переключення уваги; швидкість рухів (тепінг-тест); хвилинний об’єм крові. Дослідження проводяться до і після роботи, а також 2—3 рази протягом робочого дня. Отримані показники мають різну спрямованість значень і різну вагову значущість функціональних зрушень. Показник напруження і-ї функції обчислюється за формулою , де Пфі — показник напруження і-ї функції; х — значення вимірю-вань функції в динаміці; хопт — найкраще значення функції (при прямій залежності — найбільше значення показника, при обер-неній залежності — найменше); n — кількість вимірювань; ВК — ваговий коефіцієнт. Чим більший модуль (без знака) числа, тим більше напружен-ня функції. Середнє значення показників напруження функцій є показни-ком трудового напруження: , де Пт.н — показник трудового напруження; n — кількість дослі-джених функцій. Для оцінки динаміки втоми розраховують показники напру-ження за кожною функцією і загальний показник трудового на-пруження для кожного моменту спостереження за формулами: , , де Пфіj — показник напруження і-ї функції в момент спостере-ження j; xij — значення вимірювання і-ї функції в момент j; — показник трудового напруження в момент j; n — кіль-кість досліджених функцій. На основі значень в динаміці робочого дня можна побу-дувати криву трудового напруження. Вагові коефіцієнти з кожної психофізіологічної функції, які було визначено на основі масових експериментальних дослі-джень, проведених науковцями Гомельського державного уні-верситету, становлять: Обсяг короткотривалої пам’яті 0,80 Концентрація і розподіл уваги 1,13 Швидкість мислення 0,56 Тепінг-тест 2,37 Хвилинний об’єм крові 1,58 За показником трудового напруження можна встановити сту-пінь втоми. При показнику нижче 15,0 має місце втома першого ступеня; від 15,0 до 25,0 — другого; від 25,0 до 35,0 — третього і більше 35,0 — четвертого ступеня. Методом опитування вивчається суб’єктивний стан працюю-чих. У практично здорових людей виясняється наявність стом-лення, величина якого оцінюється в балах за такою шкалою: від-сутність стомлення — 0 балів; легке стомлення — 1; середнє стомлення — 2; сильне стомлення — 3; дуже сильне стомлен-ня — 4 бали. Основними симптомами стомлення є: загальне стомлення; млявість; сонливість; розсіяність; роздратованість; головний біль; важкість у голові; шум у вухах; різь в очах; стомленість рук, ніг, попереку, м’язів шиї. Загальний бал стомлення групи працівників виводиться як се-редньоарифметичне їхніх відповідей. Ступінь адаптованості сукупності працівників до трудових навантажень можна оцінити методом опитування їх щодо стомлення (сильно стомлюються, не стомлюються, стомлюються нормально). Загальний коефіцієнт стомлення обчислюється за формулою , де Чс — чисельність сильно стомлених працівників; Чн — чисе-льність працівників, які не стомилися; Чзаг — загальна чисель-ність працівників. Кс може змінюватися від +1 до –1. Якщо Кс наближається до 0, то це свідчить про нормальний стан групи працівників, якщо дорівнює +1, то має місце сильне їх стомлення, а при –1 — нава-нтаження невтомливе. Методом опитування групи працівників досліджується і віднов-лення працездатності, коефіцієнт якого обчислюється за формулою , де Чн.р — чисельність працівників, які приступили до роботи не стомленими або помірно стомленими; Чн.в — чисельність праців-ників, які пішли з роботи минулого дня не стомленими або по- мірно стомленими. Відношення загального коефіцієнта стомлення до коефіцієнта відновлення працездатності характеризує ступінь трудового на-вантаження . Оптимальною величиною цього відношення є +1. Якщо Кс.т.н > 1, то ступінь трудового навантаження не компенсується відновленням працездатності. Якщо Кс.т.н < 1, то трудове наван-таження менше від можливого рівня.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Методика оцінки втоми» з дисципліни «Фізіологія і психологія праці»
