Отримані в динаміці робочого дня показ-ники мають різні натуральні виміри і якісні характеристики. Так, в одних випадках збільшення показника свідчить про під-вищення працездатності людини, в інших — про її зменшення. Тому необхідна стандартизація показників, яка проводиться в такий спосіб. За кожним показником на основі отриманого динамічного ря-ду обчислюється його середньозмінне значення: , де n — кількість вимірювань. Після цього натуральні значення показників виражаються в стандартизованих показниках (х). Для цього кожне значення ди-намічного ряду необхідно поділити на середньозмінне значення і помножити на 100: . Отже, отримуємо стандартизований ряд для даного показника: . Аналогічно проводяться розрахунки стосовно решти показни-ків. При цьому показники функцій, які зростають при зменшенні працездатності, потрібно трансформувати в обернені величини. Для цього від кожного показника необхідно відняти 100; потім поміняти знак на протилежний і знову додати 100. Отримані динамічні ряди стандартизованих показників харак-теризують динаміку окремих функцій працівника протягом робо-чої зміни. При цьому важливо також враховувати стійкість психофізіо-логічних функцій, яка оцінюється за допомогою коефіцієнта ва-ріації, тобто відношенням середньоквадратичного відхилення до середньоарифметичного значення показника функції. Стійкість функції вважається високою, якщо коефіцієнт варіації менший за 0,1; середньою — якщо він міститься в межах від 0,1 до 0,2; ни-зькою — більший за 0,2. Для оцінки інтегрального показника працездатності в кожний момент спостереження необхідно знайти середнє арифметичне стандартизованих показників всіх функцій на цей момент за фо-рмулою , де — інтегральний показник працездатності в момент спо-стереження i; — стандартизовані показники функцій z, y, ..., n у момент спостереження і; n — кількість досліджених функцій. Розраховані аналогічно інтегральні показники працездатності за кожний момент спостереження використовуються для побудо-ви кривої працездатності протягом робочої зміни. Для оцінки інтегрального показника використовується також метод непараметричної статистики, який дозволяє об’єднувати показники, отримані різними методами (наприклад, показник КЧЗМ, статичну м’язову витривалість, силу кисті рук, час сенсо-моторної реакції тощо). Для цього фіксується кількість α випад-ків, при яких не було зрушень порівняно з вихідними показника-ми, кількість β випадків поліпшення показників і кількість γ ви-падків погіршення показників. Інтегральний показник працездатності в кожний момент спостереження обчислюється за формулою . Визначаючи працездатність групи працівників за наведеною формулою, обчислюємо показник зміни за кожною функцією в кожний момент спостереження kі. Інтегральний показник зміни функціонального стану працівників у момент кожного спостере-ження обчислюється за формулою , де n — кількість досліджених функцій, за якими обчислювалися окремі коефіцієнти. Значення коефіцієнтів kі та Kінт змінюються від +1 до –1. Знак «мінус» свідчить про погіршення функціонального стану органі-зму працівника.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Методика оцінки показників працездатності» з дисципліни «Фізіологія і психологія праці»
