Система організм людини —зовнішнє (виробниче) середовище та особливо-сті її функціонування
Праця як форма життєдіяльності людини здійснюється за певних умов виробничого середовища та за певних нервово-м’язових навантажень. Організм працівника разом з ви-робничим середовищем складає єдине ціле. Зовнішнє середови-ще підтримує життєдіяльність організму, забезпечуючи його киснем, їжею, необхідними для поповнення енергії. Водночас організм працівника являє собою систему, яка одночасно тісно пов’язана із зовнішнім середовищем і різко відокремлена від нього. Це означає, що організм має своє внутрішнє середовище, яке значно відрізняється від зовнішнього. Характерною особли-вістю внутрішнього середовища організму є його відносна по-стійність. За будь-яких змін зовнішніх умов внутрішнє середовище зали- шається постійним, що є необхідною умовою життєдіяльності організму. Стійкі кількісні показники, які характеризують нормальний стан внутрішнього середовища і всього організму, називаються фізіологічними константами. До них належать температура тіла, артеріальний тиск крові, концентрація у крові цукру, білків та інші. Функції організму можуть нормально здійснюватися лише то-ді, коли умови зовнішнього середовища повністю відповідають його потребам. Для підтримання рівноваги внутрішнього середо-вища організм реагує на подразники, які її порушують. Цю здат-ність організму утримувати рівновагу з середовищем І. П. Павлов назвав здатністю до саморегуляції.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Система організм людини —зовнішнє (виробниче) середовище та особливо-сті її функціонування» з дисципліни «Фізіологія і психологія праці»
