У трудовій діяльності людина виконує різ-номанітні дії, фізичні та розумові, щоб досягти поставленої мети, відчуває певні навантаження та зазнає впливу багатьох факторів зовнішнього середовища, що відбивається на характері фізіологічних функцій і процесів. При цьому виконання роботи, з одного боку, має бути точним і відповідати поставленій меті, а з іншого — економним щодо затрат енергії та підтримки фізіологічних по- казників організму в заданих межах. Цілеспрямована регуляція сотень тисяч реакцій, що відбува-ються в організмі працівника, та трудових дій згідно з поставле-ною метою забезпечується завдяки інтегративній функції центра-льної нервової системи. Інтегративною називається діяльність мозку, яка об’єднує різноманітні функції організму для їх злагодженої взаємодії у процесі досягнення поставленої мети. У трудовій діяльності реалізуються цілі фізіологічного та пси-хологічного рівнів. Цілі фізіологічного рівня полягають у підтриманні фізіологічних констант організму, якими є температура тіла, артеріаль- ний тиск крові, межа працездатності нервових клітин, кількість цукру в крові і т. ін. Фізіологічні константи характеризуються тим, що вони можуть змінюватися в певних межах і повертати-ся до вихідного рівня. Фізіологічні константи підтримуються завдяки саморегуляції, що є характерною рисою інтегративної діяльності. Цілями психологічного рівня є розв’язання конкретного трудо-вого завдання, певні установки, норми поведінки. Суть фізіологічної інтеграції розкрив академік П. К. Анохін. Одиницею інтегративної функції є функціональна система. Функціональною системою називають сукупність різних структур і процесів, об’єднаних заради досягнення результа-тів дії відповідно до поставленої мети. Згідно з теорією функціональної системи Анохіна поведінка розглядається не як реакція на зовнішні стимули, а як цілеспря-мована активність, детермінована випереджувальним відобра-женням дійсності. Основу поведінки становлять системні проце-си, які з певною метою поєднують активність і фізіологічні функції різних анатомічних елементів. Будь-який відповідний акт нервової системи відбувається за участю не одного центра збу-дження, а є результатом комплексного збудження різних облас-тей центральної нервової системи. Проте рефлекс лишається стрижневою частиною функціональної системи. Комплексне збу-дження виникає на основі аферентних імпульсів: • з боку умовного подразника, який безпосередньо зумовлює конкретну діяльність; • обстановки, в якій перебуває людина; • пам’яті; • мотивації. Ці аферентні збудження інтегруються завдяки аферентному синтезу. Аферентний синтез — це багатоступенева фізіологічна пере-робка в мозку різної інформації для постановки мети та її досяг-нення. Переробка аферентних імпульсів зумовлює створення пев-ного об’єднання різних центральних і периферійних елементів організму — конкретної функціональної системи. Складність її за-лежить від кількості аферентних збуджень. Результатом аферент-ного синтезу є заготовлений комплекс збуджень, який передує ре-флекторним діям і являє собою аферентний контрольний апарат. В інтегративній діяльності організму велику роль відіграють периферійні ефекторні апарати, від яких постійно до нервових центрів надходить інформація про ефективність виконаних дій — так звана зворотна аферентація. Зворотна аферентація має від-повідати заготовленому комплексу збуджень. Корковий апарат, який оцінює відповідність зворотних аферентацій заготовле-ному комплексу збуджень, називається акцептором резуль-татів дії (акцептором дії). Отже, аферентний синтез, зворотна аферентація і акцептор результатів дій є органічними складовими цілісної діяльності ор-ганізму. Основою функціональної системи як цілісної діяльності орга-нізму є мета, засоби і результат. Мета є вихідним моментом і стимулом системної діяльності. Вона відображується в мозку об-разом, динамічною моделлю майбутнього результату діяльності. Мета формується на основі аферентного синтезу раніше, ніж по-чинається рефлекторна дія з її реалізації. Матеріальною основою мети є фізіологічний апарат — акцептор результатів дій. Він же оцінює результат дій, порівнюючи з метою, тобто фізіологічною моделлю. Роль акцептора відіграють різні нервові утворення, що входять до складу центральної інтеграції. Досягненню мети підпорядковується програма дій, тобто склад, послідовність і тривалість їх окремих елементів. Вона ві-дображується в мозку інтегральним образом робочих дій. Спосіб виконання і характер цих дій визначаються фізіологічною модел-лю мети. Програма дій реалізується ефекторними робочими ор-ганами на основі команд, що надходять від спеціалізованого комплексу нервових клітин у вигляді нервових імпульсів. Здійснення програми дій є засобом реалізації мети, тобто отримання конкретного результату. Результати дій є сполучною ланкою між програмою дій і поставленою метою. Ці результати діють на рецептори органів чуттів, створюючи в різних аналіза-торах нервову імпульсацію щодо ефекту виконаних дій. Ця нер-вова імпульсація у вигляді зворотної аферентації, або реаферен-тації, несе інформацію про корисність чи безрезультатність виконаних дій. Акцептор дій порівнює результати з метою. Якщо параметри результату дій збігаються з параметрами фізіологічної моделі мети, то робочий акт вважається закінченим і організм переходить до інших трудових актів. За наявності розбіжностей у цих параметрах діяльність мозку набуває іншого напрямку (вно-сяться корективи до трудових дій). У першому випадку йдеться про негативну зворотну аферентацію, у другому — про позитивну, тоб-то таку, що спонукає до нових дій. Корисний ефект діяльності є провідною ланкою функціональної системи, і саме йому підпоряд-ковуються всі її компоненти. Коли мети досягнуто, функціональна система стає неактивною. Вона починає функціонувати, якщо є відхилення від наміченої мети. Саме відхилення є подразником, який мобілізує відповідну функціональну систему. Така форма ке-рування називається саморегуляцією. Засобами саморегуляції є процеси збудження і гальмування. Процес збудження стимулює всі ланки функціональної системи. Процес гальмування сприяє безпе-решкодному здійсненню діючої функціональної системи, блокую-чи неадекватні в даний момент рефлекторні акти. Виконання трудової діяльності відбувається завдяки форму-ванню робочої (основної) функціональної рефлекторної системи, яка забезпечується енергією, що виробляється в клітинах і ткани-нах організму. Під робочою функціональною системою розуміють злагоджено діючі фізіологічні механізми головного та спинного мозку, які орга-нізують і регулюють робочі рухи, процеси мислення, енергетичне забезпечення, спрямовані на виконання певної трудової операції. Взаємодія органів забезпечується чотирма рівнями системної регуляції. На найнижчому, першому, рівні відбувається кільцева саморегуляція, яка є універсальною для всіх органів. Аферентна і ефекторна ланки містяться в одному й тому самому органі. Від-хилення в показниках його роботи є подразником, що стимулює зворотну аферентацію і викликає відповідну реакцію щодо під-тримки функціональної стійкості. Другий рівень стосується внут-рішньосистемної регуляції, завданням якої є підтримка злаго-дженої взаємодії між складовими тієї чи іншої фізіологічної сис-теми (наприклад, між роботою серця і тонусом судин). Третій рівень — це міжсистемна регуляція, внаслідок якої до-сягається взаємодія між різними вегетативними функціями (на-приклад, між серцево-судинною та дихальною системами). Найскладнішим є четвертий рівень регуляції, пов’язаний з при-стосуванням діяльності внутрішніх органів до рухової активності. Нерегульованість механізмів цього рівня особливо різко впливає на життєдіяльність організму як єдиного цілого. Тому затрати ене-ргії в процесі праці підлягають механізму саморегуляції. Відновлювати затрачені енергетичні ресурси є завданням спе-ціальної системно організованої діяльності організму, так званої відновлювальної функціональної системи. Зменшення кількості енергетичних речовин у клітинах і тка-нинах є подразником для цієї функціональної системи. Процес збудження стимулює різноманітні фізіологічні і біохімічні пере-творення в організмі, пов’язані з відновленням вихідного розміру енергетичних речовин. Робоча (основна) функціональна система блокується в цей час процесом гальмування.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Інтегративна функція» з дисципліни «Фізіологія і психологія праці»
