Митний статус товарів. Поняття митний статус товару є одним з ключових в митному праві ЄС. Через нього реалізується взаємозв'язок зовнішніх і внутрішніх аспектів митного союзу: товари з третіх країн, що отримали статус «товарів ЄС» в результаті митного оформлення в ЄС, дістають можливість безперешкодного обігу по всій території митного союзу, користуючись принципом свободи переміщення товарів. Митний кодекс ЄС розрізняє два митні статуси товарів: 1) товари ЄС — це товари: а) повністю виготовлені на митній території ЄС і, не включають до себе товарів, імпортованих із-за меж митної території ЄС; б) імпортовані з країн і територій, що не входять до складу митної території ЄС, і випущені у вільний обіг в ЄС; в) виготовлені на митній території ЄС з товарів, вказаних в п. «б», або з поєднання товарів, вказаних в п. «а» і «б»; 2) іноземні товари — всі інші товари, що не відповідають визначенню «товари ЄС». Кодекс передбачає також втрату товарами статусу товарів ЄС при їх вивезенні за межі митної території ЄС. Система митних режимів і митних процедур. Згідно Митного кодексу ЄС всі товари, незалежно від їх природи, кількості, країни походження, країни відправлення і місця призначення, при дотриманні певних умов у будь-який час можуть бути поміщені під один з митних режимів. Кодекс передбачає п'ять митних режимів, причому, що є особливістю Кодексу, один з режимів об'єднує вісім митних процедур. Митні процедури реалізуються при подачі декларантом митної декларації, тоді як інші митні режими вимагають лише певних дій над товаром. Кодекс містить наступні митні режими: 1) приміщення товару під одну з митних процедур: а) випуск товару у вільний обіг; б) транзит товару; в) переміщення товару на митний склад; г) переробка товару всередині митної території; д) переробка під митним контролем; е) тимчасове ввезення; ! ж) переробка товару за межами митної території; з) експорт товару; 2) приміщення товарів у вільну зону або на вільний склад; 3) реекспорт товарів з митної території ЄС; 4) знищення товарів; 5) відмова від товарів. Переміщення товарів під митні процедури. Митні процедури, що існують в праві ЄС, прийнято класифікувати таким чином: — відкладальні процедури: зовнішній транзит, митний склад, внутрішня переробка по відкладальній системі, переробка під митним контролем, тимчасове ввезення; дані процедури припускають можливість «відкласти» сплату митних зборів до дотримання певних умов; — економічні процедури: три процедури переробки, тимчасове ввезення, митний склад; їх реалізація зачіпає економічні інтереси ЄС і, крім волевиявлення декларанта, вимагає дозволу митних органів. Митний кодекс свідчить, що для всіх товарів, що поміщаються під яку-небудь митну процедуру, повинні бути представлені митна декларація — акт, за допомогою якого особа у встановленій формі виражає намір помістити товар під певну митну процедуру (але не митний режим). Декларантом вважається особа, що пред'являє товари для митного контролю разом зі всіма необхідними супровідними документами. Випуском товарів називається зобов'язання митних органів допустити товар для його використання (обороту) відповідно до вибраної митної процедури після належного прийняття митної декларації. Передбачені наступні форми митної декларації: 1) письмова форма — так званий Єдиний адміністративний документ. Як письмова митна декларація для імпорту і експорту застосовується в ЄС з 1 січня 1993 р. (Регламент № 717/91). Також передбачений для митної процедури транзиту і режиму реекспорту. В деяких випадках як письмова декларація допускаються інші форми і документи (зокрема, документи, передбачені конвенціями МДП і АТА). Декларація повинна містити всі дані, необхідні для застосування до товару вибраної митної процедури; 2) електронна форма — надання митним органам необхідної для митного оформлення інформації за допомогою електронного обміну даними в узгодженому стандарті. Можливі повна і спрощена форми. Іноді обов'язкове надання копії декларації на папері; 3) усна форма — може застосовуватися для випуску у вільний обіг товарів некомерційної природи (особистий багаж; предмети, що пересилаються приватними особами), товарів комерційної природи, що не перевищують встановленої в ЄС мінімальної вартості (1000 євро, якщо ці товари не є частиною регулярних постачань або крупнішої партії), а також для упаковки, контейнерів і в деяких інших випадках. Крім усної форми митної декларації, для тих же категорій товарів Кодекс допускає декларування у формі конклюдентних дій, таких як прохід по «зеленому коридору», дозволений прохід через митний контроль без пред'явлення декларації, перетин митного кордону ЄС. Випуск товарів у вільний обіг. Договір про ЄЕС проголошує свободу обігу товарів по всій території ЄС. Цей принцип розповсюджується не тільки на товари, вироблені в ЄС, але і на імпортні товари, випущені в ЄС у вільний обіг із сплатою відповідних імпортних мит. Випуск у вільний обіг додає іноземним товарам статус товарів ЄС. Процедура випуску товарів у вільний обіг включає: 1) стягування імпортних мит відповідно до Загального митного тарифу; 2) застосування заходів торгової політики, загальної сільськогосподарської політики та інших формальностей; 3) сплату ПДВ і акцизів (ст. 7 Шостої директиви по ПДВ і ст. 5 Директиви 82/12/ЕЕС). Якщо до випуску у вільний обіг оформляються товари, ввезення яких викликає необхідність сплати митних зборів, момент прийняття митної декларації стає моментом виникнення митного боргу. Митний борг може виникнути і до прийняття декларації через особливі причини, такі як порушення митних правил. Законодавство ЄС обумовлює випадки, при яких товари, що ввозяться на митну територію, можуть бути оформлені в рамках привілейованих операцій. Під привілейованими операціями розуміються ті, що допускаються в певних випадках за рішенням Ради звільнення товарів, що випускаються у вільний обіг, від імпортних або експортних мит. Система митних привілеїв в ЄС базується на двох нормативно-правових актах: Митному кодексі ЄС (ст. 184) і Регламенті № 918/83. Кодекс передбачає дві категорії товарів, відносно яких привілейовані операції діють безпосередньо: так звані повернені товари і продукти морського промислу. Поверненими товарами вважаються товари, раніше вивезені з митної території ЄС, а потім, не пізніше ніж через три роки з дати вивозу, повернені і випущені у вільний обіг в ЄС. Звільнення від сплати митних зборів надається за умови, що товари ввезені на митну територію ЄС в тому ж стані, що і на момент їх вивозу. Звільненню від сплати мита також підлягають продукти морського промислу, здобуті в територіальних водах третіх країн за допомогою судів, зареєстрованих в країнах ЄС і плаваючих під їх прапорами. Допускається переробка таких продуктів на судах до їх ввезення на митну територію ЄС. Регламент містить набагато значніший список митних привілеїв. Звільнення від сплати імпортних мит надається особистій власності громадян, тобто будь-якому майну, призначеному для особистого використання або задоволення побутових потреб (особисте майно, меблі, предмети господарсько-побутового призначення, особистий авто- і мототранспорт, прогулянкові судна, особисті літаки і т. п.). В порядку привілейованих операцій допускається ввезення в ЄС поштових відправлень вартістю не більше 10 євро; устаткування підприємств, що припинили діяльність в третіх країнах і переміщуваних на територію ЄС для продовження своєї діяльності; особистого багажу пасажирів, що не містить товарів комерційної природи; освітніх, наукових і культурних матеріалів; майна, переміщуваного в рамках міжнародних і дипломатичних відносин і т.д. Окрім цього, Регламент допускає надання митних привілеїв на підставі міжнародних угод і національних норм держав-членів. Транзит товарів. При ввезенні іноземних товарів на територію ЄС з метою їх транспортування до місця митного оформлення усередині митної території або для подальшого вивозу з території ЄС процедура транзиту дозволяє відкласти сплату імпортних мит і застосування інших заходів торгової політики, поки товар не досягне пункту призначення або не покине митну територію ЄС. Транзитні товари не обкладаються ПДВ і акцизами. Переміщення таких товарів по території ЄС відбувається під митним контролем. При вивозі товарів з ЄС процедура транзиту дозволяє уникнути сплати експортних мит, а також імпортних мит у разі подальшого зворотного ввезення товарів ЄС на митну територію ЄС. У той же час вивіз транзитних товарів не дає права на отримання експортних відшкодувань. Для переміщення товарів ЄС в межах митної території ЄС процедура транзиту не застосовується, оскільки таке переміщення регулюється положеннями засновницьких договорів про свободу переміщення товарів. Митне законодавство ЄС розрізняє наступні різновиди процедури транзиту: зовнішній транзит — для іноземних товарів, переміщуваних по території ЄС (позначається кодом «Т1»); внутрішній транзит — для товарів ЄС, переміщуваних за межами митної території ЄС («Т2»). Окрім цього, залежно від маршруту проходження транзитних товарів, розрізняються: 1) комунітарний транзит — при переміщенні товарів між двома пунктами на митній території ЄС. Зовнішній комунітарний транзит — переміщення іноземних товарів між двома пунктами на митній території ЄС, зокрема через територію третьої країни, без сплати імпортних і експортних митних зборів або з поверненням імпортних митних зборів при реекспорті і без застосування заходів торгової політики; дана процедура розповсюджується також на переміщення товарів між ЄС, Андоррою і Сан-Маріно в рамках угод про митний союз. Внутрішній комунітарний транзит — переміщення товарів ЄС між двома пунктами на митній території ЄС через територію третьої країни із збереженням митного статусу товарів і без сплати митних зборів. Різновид процедури — переміщення товарів ЄС усередині митної території ЄС у випадку, якщо один з пунктів переміщення знаходиться поза фіскальною територією ЄС (код «T2F»); 2) загальний транзит — при переміщенні товарів в рамках Конвенції про загальний транзит 1987 р. між ЄС і країнами ЄФТА (Ісландія, Норвегія, Ліхтенштейн, Швейцарія); до 1 травня 2004 р. застосовувався при переміщенні товарів між ЄС і деякими країнами-кандидатами (Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина). Загальний зовнішній транзит — переміщення між ЄС і його партнерами по Конвенції 1987 р.: а) товарів, що не мають статусу товарів ЄС; б) товарів ЄС, що вивозяться з ЄС з правом отримання експортного відшкодування або повернення імпортних мит. Загальний внутрішній транзит — переміщення товарів ЄС між ЄС і країнами-партнерами по Конвенції про загальний транзит. Характерно, що переміщення товарів за процедурою загального транзиту може відбуватися як між ЄС і країнами-партнерами по Конвенції, так і між двома і більше країнами-учасницями Конвенції без участі ЄС; 3) міжнародний транзит — при переміщенні товарів в рамках інших міжнародних угод, а саме: Конвенції МДП (TIR), Конвенції АТА, Конвенції про навігацію по Рейну, Конвенції між країнами-членами НАТО; Угоді про транзит товарів по території області Калінінграда РФ («транзит Калінінграда»); 4) поштовий транзит — для товарів, переміщуваних поштою. Експорт. Митна процедура експорту товарів є свого роду дзеркальним відображенням процедури випуску товарів у вільний обіг. За допомогою даної процедури товари ЄС покидають митну територію ЄС і позбавляються свого митного статусу. Експорт супроводжується застосуванням до товару ряду заходів торгового регулювання, таких як: — експортні обмеження і заходи безпеки; — сплата експортних відшкодувань (Регламент № 800/1999); — сплата експортних мит; — повернення імпортних мит для реекспортованих товарів. Експорт товарів також пов'язаний з відшкодуванням ПДВ і акцизів, сплачених на товари, що експортуються, в процесі їх обігу в Співтоваристві (ст. 5 Шостої директиви по ПДВ, ст. 5 Директиви № 92/12/ЕЕС). Процедура експорту проходить в дві стадії: 1) подання митної декларації і, якщо необхідно, дозволу або ліцензії до митної установи по місцю розташування експортера або по місцю завантаження товару для експорту. Товар підлягає випуску для експорту за умови, що він покине митну територію ЄС в тому ж стані, що й на момент прийняття митної декларації; 2) подання митної декларації і товарів, що експортуються, до митної установи при перетині митного кордону і контроль над фізичним переміщенням товару за межі митної території. Регламент № 918/83 передбачає випадки звільнення від сплати експортних мит. Це: відправлення, що не мають істотної вартості; тварини, що вивозяться за межі ЄС при переміщенні сільськогосподарської діяльності в треті країни; вивіз продуктів сільського господарства, отриманих громадянами третіх країн на території ЄС; товари, що вивозяться фермерами-громадянами ЄС для використання в господарствах, розташованих в третіх країнах. Митний склад. Метою процедури митного складування є забезпечення зберігання товарів, що не підлягають вільному переміщенню на території ЄС. Дана процедура передбачає зберігання: 1) іноземних товарів — без стягування з них імпортних мит і застосування заходів торгової політики; 2) товарів ЄС, для яких законодавство ЄС встановлює подібну процедуру при їх експорті. Переваги, що надаються процедурою митного складування, очевидні: товари можна тримати на складі до моменту їх випуску у вільний обіг без сплати імпортних мит і непрямих податків. Більше того, товари, що знаходяться на митному складі, можуть бути вивезені з ЄС за процедурою зовнішнього транзиту взагалі без сплати мит. Стаття 108 Митного кодексу ЄС формулює загальне правило, згідно якого відсутні обмеження на термін зберігання товарів на митному складі. Митним складом вважається будь-яке приміщення (місце), встановлене митними органами для зберігання товарів в установленому порядку. В деяких випадках можливе переміщення товару під процедуру митного складу без фактичного зберігання товару на митному складі. І навпаки, знаходження товару на митному складі не завжди означає застосування для даного товару процедури митного складування: товар може знаходитися на внутрішній переробці і т.п. Товари, що знаходяться на митному складі, не можуть піддаватися переробці і використанню. В той же час Кодекс допускає можливість участі товарів, що знаходяться під процедурою митного складування, в комерційному обороті. Якщо товари продаються (один або кілька разів), знаходячись на митному складі, то умови процедури митного складування не порушуються. Митний борг виникне тільки після переміщення товару під процедуру випуску у вільний обіг або яку-небудь іншу процедуру. Переробка усередині митної території. Переробкою усередині митної території (внутрішньою переробкою) називається процедура переробки іноземних товарів на митній території ЄС без стягування митних зборів і застосування інших заходів торгової політики, якщо продукти переробки цих товарів підлягають зворотному вивозу за межі ЄС. Мета даної процедури полягає в наданні європейським компаніям можливості ввозити товари з третіх країн для їх промислової переробки без сплати ввізних митних зборів. Подібний порядок надає переробній промисловості країн ЄС переваги перед виробниками з третіх країн і, крім того, стимулює експорт із ЄС. Можливі два основні варіанти здійснення внутрішньої переробки залежно від митного статусу товарів, що проходять цю процедуру: 1) відкладальна система — для іноземних товарів, що підлягають реекспорту (зворотному вивозу) за межі митної території ЄС у вигляді продуктів переробки, без стягування з цих товарів імпортних мит і застосування до них інших заходів торгової політики; 2) система повернення — для товарів, що раніше випущені у вільний обіг (із статусом товарів ЄС), підлягають експорту із ЄС у вигляді продуктів переробки з поверненням сплачених імпортних мит. Переробка за межами митної території. Процедура переробки за межами митної території (зовнішньої переробки) передбачає тимчасовий вивіз товарів ЄС для переробки за межами митної території ЄС. Аналогічно процедурі внутрішньої переробки, зовнішня переробка дозволяє ввозити в ЄС продукти переробки з повним або частковим звільненням від сплати імпортних мит. Таким чином, метою процедури зовнішньої переробки можна вважати уникнення імпортного обкладення товарів, раніше вивезених із ЄС для переробки в третіх країнах. В той же час вивіз товарів за межі ЄС для цілей переробки може бути підставою для сплати експортних мит, застосування різних заходів торгової політики і інших експортних формальностей. За загальним правилом розмір пільгового (зниженою) мита на продукти переробки, що підлягають зворотному ввезенню, обчислюється таким чином: з суми мита, що підлягає сплаті за перероблені продукти при їх випуску у вільний обіг в ЄС, віднімається сума мита, яка була б сплачена цього ж дня при імпорті сировинних продуктів (продуктів до переробки) з країни, в якій переробка мала місце. Подібна система обчислення митних зборів в літературі носить назву системи диференційованого обкладення. Окремим випадком використання процедури зовнішньої переробки є тимчасовий вивіз товарів ЄС з метою їх ремонту. При цьому, якщо ремонт здійснюється безкоштовно, товари, що ввозяться назад на митну територію ЄС, повністю звільняються від митних зборів. Переробка під митним контролем. Процедура переробки під митним контролем дозволяє іноземним товарам змінити свою природу або перебування на митній території ЄС, але без сплати імпортних мит і без застосування інших заходів торгової політики. Товари, отримані в результаті переробки, можуть бути випущені у вільний обіг в ЄС із сплатою імпортних мит по ставках, передбачених для відповідних продуктів переробки. Зміст процедури полягає в наданні імпортерові можливості переробити товар до його випуску, якщо ставка мита для переробленого продукту менша, ніж для товару до переробки. Дана процедура застосовна тільки до обмеженого кола товарів, які вказані в Додатку 87 до Імплементаційного регламенту. Процедура переробки під митним контролем, так само як і інші процедури, пов'язані з переробкою, відноситься до економічних митних процедур. Для їх проведення, окрім митної декларації, необхідний дозвіл митних органів. За загальним правилом дозвіл може бути виданий у випадку, якщо заявлена декларантом операція відповідає економічним інтересам ЄС, тобто забезпечує зайнятість на підприємствах ЄС, сприяє розвитку експорту, не заподіює збитку європейським товаровиробникам, не суперечить міжнародним зобов'язанням ЄС. Тимчасове ввезення. Процедура тимчасового ввезення дозволяє ввозити в ЄС іноземні товари, що підлягають реекспорту без зміни свого стану, з повним або частковим звільненням від сплати митних зборів. Товари, що знаходяться під даною процедурою, можуть використовуватися і брати участь в комерційному обороті, проте не допускається їх переробка або будь-яка зміна їх стану, окрім нормального зносу. Імплементаційний регламент визначає коло товарів, для яких можливе повне звільнення від сплати мита: професійне устаткування; товари, призначені для експонування на виставках; навчальні посібники і наукове устаткування; медичне і лабораторне устаткування; устаткування, що ввозиться для ліквідації наслідків стихійних лих і катастроф; транспортна упаковка; спортивний інвентар; багаж пасажирів і деякі інші товари. Часткове звільнення від сплати мита передбачає сплату 3% від відповідного імпортного мита за кожен місяць знаходження товару на митній території ЄС. Регламент передбачає терміни, на які можливе тимчасове ввезення кожної з вказаних категорій товарів. Кодекс передбачає спрощений порядок проходження процедури тимчасового ввезення. Він застосовується, зокрема, при ввезенні товарів в ЄС на умовах Конвенції АТА. Для тимчасового ввезення особистих речей пасажирів, спортивного інвентарю, а також транспортних засобів взагалі не вимагається письмової заяви і дозволу. Особливий порядок формальностей необхідний при тимчасовому ввезенні транспортних засобів. Регламент № 2454/93 передбачає окремі умови для залізничного, повітряного, морського і річкового транспорту, транспортних контейнерів і паллетів, а також для запасних частин, аксесуарів і додаткового устаткування до транспортних засобів. За винятком ввезення контейнерів і паллетів, приміщення вищеназваних предметів під процедуру тимчасового ввезення не вимагає письмової заяви і дозволу. Вільна зона і вільний склад. Даний митний режим багато в чому аналогічний процедурі митного складування. Відмінність полягає в місцезнаходженні вільної зони (складу). Митний кодекс ЭС визначає вільні зони як територіальні анклави на митній території ЄС, встановлені компетентними органами влади держав-членів в районах, де концентрується зовнішньоторговельна активність. Прикладами таких районів, де організовані вільні зони, є: Копенгаген, Гамбург, Афіни, Трієст, Венеція, вільні порти Бірмінгем і Ліверпуль; Канарські і Азорські острови, острів Мадейра і ін. Вільні зони і склади повинні бути відповідним чином позначені, доступ в них повинен контролюватися митними органами. За загальним правилом поміщені на територію вільної зони (складу) товари не підлягають імпортному митному обкладенню, проте до них можуть застосовуватися заходи торгової політики. Вільні зони і склади відкриті для будь-яких товарів незалежно від їх природи, якості, країни походження, відправлення і призначення. Це можуть бути як товари ЭС, так і іноземні товари. Строк знаходження товарів у вільних зонах (складах) не обмежений, за винятком деяких сільськогосподарських продуктів. Обов'язковою вимогою є негайна реєстрація товарів в облікових документах компанії-оператора вільної зони (складу). Поміщені у вільну зону (склад) товари можуть піддаватися діям, зазвичай вживаним для збереження товарів, або знищуватися без спеціального дозволу митних властей. Більше того, Митний кодекс допускає, за дозволом митних органів, будь-яку промислову, комерційну або сервісну діяльність у вільних зонах (складах). Товари, призначені для експорту, не можуть бути спожиті або використані на території вільного складу або вільної зони. Митне законодавство ЄС розрізняє наступні різновиди даного митного режиму: 1) вільний склад: розташований по місцю знаходження оператора (керівника) з дозволу митних органів держави-члена, на території якого розташований склад; 2) вільна зона першого типу: частина митної території ЄС, встановлена митними органами держави-члена; принцип митного контролю заснований на огорожі території зони і організації пропускних пунктів; вільна зона другого типу: частина митної території ЄС, встановлена митними органами держави-члена; митний контроль і система формальностей аналогічні процедурі митного складування. Реекспорт товарів. Згідно Митного кодексу ЄС іноземні товари можуть бути у будь-який час реекспортовані з митної території ЄС. Реекспорт раніше ввезених в ЄС товарів може бути проведений після їх проходження через економічні митні процедури (митне складування, внутрішня переробка) або після їх знаходження у вільній зоні (складі). Митний кодекс для режиму реекспорту встановлює такі ж формальності, як і для митної процедури експорту, включаючи правила відносно експортної декларації. Таким чином, основна відмінність між режимом реекспорту і процедурою експорту полягає в митному статусі товарів, що оформляються. Кодекс допускає можливість реекспорту товарів, що раніше призначалися для випуску у вільний обіг, але, внаслідок їх пошкодження на стадії митного оформлення або виявленої невідповідності умовам контракту, відкликаних імпортером з-під митного оформлення. В цьому випадку може постати питання про повернення раніше сплачених імпортних мит. Подібне повернення можливе тільки за умови, що 1) товари не були використані і 2) товари покидають митну територію ЄС. Знищення товару і відмова від товару. Положення Митного кодексу допускають для іноземних товарів можливість знищення або відмови. Загальною умовою для обох дій є відсутність додаткових витрат у митних органів. Знищення товарів проводиться на основі попереднього повідомлення і під наглядом митних властей. Відносно відходів, що виникли після знищення товарів, Кодекс наказує обов'язкове переміщення під один з митних режимів, відповідних іноземним товарам. Доти відходи залишаються під митним контролем. Що стосується відмови від товару, то тут Кодекс посилається на національні норми держав-членів ЄС. Існує також Регламент № 3665/93, приписуючий переміщення відмовних (а також арештованих і конфіскованих митними властями) товарів під процедуру митного складування з можливістю їх подальшого продажу. Необхідна умова продажу — зобов'язання покупця негайно помістити товари під який-небудь митний режим (виключаючи, зрозуміло, режим знищення або відмови). Відмовні товари можуть бути також знищені митними органами держав-членів.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Митні режими і процедури в Європейському Союзі» з дисципліни «Право Європейського Союзу»
