Розділ VII
ЗЕМЛЕУСТРІЙ
Стаття 99. Призначення землеустрою
Землеустрій включає систему заходів, спрямованих на здійснення положень земельного законодавства, рішень Рад народних депутатів щодо організації використання та охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища і поліпшення природних ландшафтів.
Основні положення землеустрою визначаються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 100. Зміст землеустрою
Землеустрій передбачає:
1) розробку прогнозів державної і регіональної програм використання та охорони земель;
2) складання схем землеустрою, розробку техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земельних ресурсів;
3) встановлення на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень;
4) складання проектів створення нових і впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань з урахуванням контурної організації території;
5) обгрунтування розміщення і встановлення меж територій з особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами;
6) складання проектів відведення земельних ділянок у власність або користування, відмежування в натурі (на місцевості) вилучених (викуплених) і відведених земельних ділянок;
7) підготовку документів, що посвідчують право власності або право користування землею;
8) складання проектів внутрігосподарського землеустрою колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, радгоспів та інших сільськогосподарських підприємств, установ і організацій, селянських (фермерських) господарств, що забезпечують еколого-економічне обгрунтування впроваджених сівозмін, впорядкування угідь, а також розробку заходів щодо охорони земель;
9) складання проектів внутрігосподарського землеустрою землеволодінь громадян з обгрунтуванням заходів щодо ефективного використання землі відповідно до цільового призначення, підвищення її родючості, застосування природоохоронної технології виробництва;
10) розробку проектів та іншої землевпорядної документації, пов'язаної з використанням і охороною земель;
11) авторський нагляд за здійсненням проектів;
12) проведення топографо-геодезичних, картографічних, грунтових, геоботанічних та інших обстежень і розвідувань земельного фонду.
Стаття 101. Організація та порядок здійснення землеустрою
Землеустрій здійснюється державними землевпорядними організаціями за рахунок коштів державного, республіканського (Республіки Крим) і місцевих бюджетів.
Розробка землевпорядних проектів, пов'язаних з охороною земель від селів, зсувів, підтоплення і засолення, може провадитися з ініціативи власників землі і землекористувачів за їх рахунок державними та іншими землевпорядними організаціями.
Стаття 102. Розгляд і затвердження землевпорядних проектів та інших матеріалів з питань землеустрою
Розгляд і затвердження землевпорядних проектів провадиться в такому порядку:
1) прогнозні матеріали, техніко-економічні обгрунтування використання та охорони земель і схема землеустрою після погодження у порядку, встановленому у завданнях на їх розробку, розглядаються і затверджуються відповідними Радами народних депутатів;
2) проекти утворення нових землеволодінь і землекористувань після погодження із заінтересованими власниками землі та землекористувачами розглядаються і затверджуються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів;
3) проекти відведення земельних ділянок у власність або користування затверджуються Радами народних депутатів, які надають і вилучають земельні ділянки;
4) проекти внутрігосподарського землеустрою колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, радгоспів та інших сільськогосподарських підприємств, установ і організацій, селянських (фермерських) господарств після погодження їх із власниками землі і землекористувачами, сільськими, селищними Радами народних депутатів розглядаються та затверджуються районними, міськими, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Радами народних депутатів;
5) робочі землевпорядні проекти, пов'язані з упорядкуванням, докорінним поліпшенням і охороною земель, раціональним їх використанням, розглядаються і затверджуються замовниками цих проектів.
Зміни до землевпорядних проектів та інших матеріалів з питань землеустрою, затверджених у порядку, передбаченому пунктами 1-4 частини першої цієї статті, вносяться за рішенням Рад народних депутатів, які затвердили ці проекти.
Землевпорядні проекти, зазначені в пункті 5 частини першої цієї статті, змінюються з дозволу замовників проектів.
Розділ VIII
ВИРІШЕННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ СПОРІВ
Стаття 103. Органи, які розглядають земельні спори
Земельні спори розглядаються місцевими Радами народних депутатів, судом, арбітражним судом або третейським судом у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими актами законодавства України.
Стаття 104. Майнові спори, пов'язані з земельними відносинами
Майнові спори, пов'язані з земельними відносинами (включаючи спори про відшкодування збитків і визначення їх розмірів), вирішуються судом, арбітражним судом або третейським судом.
Стаття 105. Земельні спори, які виникають з права власності на жилий будинок та будівлі
Спори між громадянами, яким належить жилий будинок, господарські будівлі та споруди і земельна ділянка на праві спільної власності, щодо порядку використання і розпорядження земельною ділянкою вирішуються судом.
Стаття 106. Спори про розмежування земель населених пунктів
Спори з приводу розмежування території сіл, селищ, міст, районів, областей вирішуються вищестоящою Радою народних депутатів.
Стаття 107. Порядок розгляду спорів з приводу суміжного землекористування
Спори з приводу суміжного землекористування громадян розглядаються погоджувальною комісією, склад якої обирається відповідною Радою народних депутатів.
Нез'явлення сторони без поважних причин за повторним викликом погоджувальної комісії не зупиняє розгляду земельного спору.
У разі недосягнення згоди спір за заявою однієї із сторін розглядається у судовому порядку.
Стаття 108. Прийняття рішення про спори з приводу суміжного землекористування
По результатах розгляду спору з приводу суміжного землекористування погоджувальна комісія готує свій висновок, який оформляється протоколом і підписується головою і секретарем цієї комісії.
Цей протокол є підставою для прийняття рішення з зазначеного питання Радою народних депутатів у разі досягнення згоди між сторонами.
Рішення Ради народних депутатів повинно бути мотивованим з обов'язковим посиланням на фактичні обставини справи і норми законодавства.
У рішенні передбачається порядок його виконання та заходи щодо усунення порушеного права на землю.
Стаття 109. Строки розгляду земельних спорів Радами народних депутатів
Земельні спори розглядаються місцевими Радами народних депутатів в 10-денний строк.
У разі розгляду складних питань, що потребують спеціальних висновків, спори розглядаються у 20-денний строк.
Стаття 110. Порядок розгляду земельних спорів Радами народних депутатів
Земельні спори розглядаються Радами народних депутатів за заявою однієї із сторін.
Земельні спори розглядаються з участю сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору.
Відкладення розгляду спору може мати місце лише з поважних причин.
Стаття 111. Права і обов'язки сторін при розгляді земельних спорів
Сторони, які беруть участь у земельному спорі, мають право знайомитися з матеріалами щодо цього спору, робити з них виписки, брати участь у розгляді земельного спору, подавати документи та інші докази, порушувати клопотання, давати усні і письмові пояснення, заперечувати проти клопотань і доказів іншої сторони, одержувати копію рішення щодо земельного спору і у разі незгоди з цим рішенням оскаржувати його.
Стаття 112. Оскарження рішень Рад народних депутатів щодо земельних спорів
Рішення Рад народних депутатів може бути оскаржено в суд, арбітражний суд в місячний строк.
В судовому порядку також розглядаються спори, які виникають у разі відмови власника землі або землекористувача дати згоду на вилучення (викуп) земельної ділянки (стаття 31) або у разі відмови сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів у відведенні земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства (стаття 51).
Стаття 113. Зупинення або відстрочення виконання рішень Рад народних депутатів щодо земельних спорів
Виконання рішень Рад народних депутатів щодо земельного спору може бути зупинено або відстрочено Радами, які прийняли рішення, або вищестоящою Радою.
Виконання рішення Верховної Ради Республіки Крим щодо земельного спору може бути зупинено або відстрочено Верховною Радою Республіки Крим або Верховною Радою України.
Розділ IX
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗЕМЕЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
Стаття 114. Угоди щодо землі, які визнаються недійсними
Купівля-продаж, дарування, застава, самовільний обмін земельних ділянок землекористувачами, в тому числі орендарями, а також угоди, укладені власниками землі з порушенням установленого для них порядку придбання або відчуження земельних ділянок, є недійсними.
Земельна ділянка може бути вилучена у особи, якщо судом буде встановлено придбання її за рахунок доходів, одержаних від злочинної діяльності.
Стаття 115. Відповідальність за порушення земельного законодавства
Особи, винні в:
укладенні угод, зазначених у статті 114 цього Кодексу;
самовільному зайнятті земельних ділянок;
псуванні сільськогосподарських та інших земель, забрудненні їх хімічними та радіоактивними речовинами, виробничими відходами і стічними водами;
розміщенні, проектуванні, будівництві, введенні в дію об'єктів, що негативно впливають на стан земель;
невиконанні вимог природоохоронного режиму використання земель;
порушенні строків повернення тимчасово займаних земель або невиконанні обов'язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням;
знищенні межових знаків;
невжитті заходів щодо боротьби з бур'янами та шкідниками сільськогосподарських культур;
неправильній експлуатації, знищенні або пошкодженні протиерозійних і гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень;
приховуванні або перекрученні відомостей про стан екологічної, у тому числі радіаційної обстановки, пов'язаної з забрудненням землі;
порушенні строків розгляду заяв громадян і вирішення питань про передачу та надання земельних ділянок;
перекрученні даних державного земельного кадастру і приховуванні інформації про наявність земель запасу;
невиконанні умов знімання, зберігання і нанесення родючого шару грунту;
самовільному відхиленні від проектів внутрігосподарського землеустрою, -
несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.
Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші види порушень земельного законодавства.
Стаття 116. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок
Самовільно зайняті земельні ділянки повертаються за їх належністю без відшкодування затрат, проведених за час незаконного користування. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будівель і споруд, провадиться підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які самовільно зайняли земельні ділянки, або за їх рахунок.
Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду або арбітражного суду.
Стаття 117. Відшкодування збитків, заподіяних порушенням земельного законодавства
Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати збитки, заподіяні ними в результаті порушення земельного законодавства.
Розділ X
МІЖНАРОДНІ ДОГОВОРИ
Стаття 118. Міжнародні договори
Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у земельному законодавстві України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Голова Верховної Ради
Української РСР
Л. КРАВЧУК
м. Київ
18 грудня 1990 року
N 561-XII
