Стаття 7. Користування землею
Користування землею може бути постійним або тимчасовим.
Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.
Тимчасове користування землею може бути короткостроковим - до трьох років і довгостроковим - від трьох до двадцяти п'яти років. У разі виробничої необхідності ці строки може бути продовжено на період, що не перевищує одного строку відповідно короткострокового або довгострокового тимчасового користування.
Користування землею на умовах оренди для сільськогосподарських цілей повинно бути, як правило, довгостроковим.
У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності:
громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства;
сільськогосподарським підприємствам і організаціям;
громадським об'єднанням;
релігійним організаціям;
промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям;
організаціям, зазначеним у статті 70 цього Кодексу, для потреб оборони;
для ведення лісового господарства спеціалізованим підприємствам;
житловим, житлово-будівельним, гаражно-будівельним і дачно-будівельним кооперативам;
спільним підприємствам, міжнародним об'єднанням і організаціям з участю українських, іноземних юридичних і фізичних осіб, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам.
У тимчасове користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності:
громадянам України для городництва, сінокосіння і випасання худоби, ведення селянського (фермерського) господарства;
промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям;
громадським об'єднанням;
релігійним організаціям;
організаціям, зазначеним у статті 70 цього Кодексу, для потреб оборони;
сільськогосподарським підприємствам і організаціям;
житловим, житлово-будівельним, гаражно-будівельним і дачно-будівельним кооперативам;
спільним підприємствам, міжнародним об'єднанням і організаціям з участю українських, іноземних юридичних та фізичних осіб.
У тимчасове користування із земель, що перебувають у колективній і приватній власності, земля може надаватись відповідним власникам цієї землі за договором, який реєструється у сільській, селищній, міській Раді народних депутатів:
громадянам України для городництва, сінокосіння і випасання худоби;
промисловим, транспортним та іншим підприємствам, установам і організаціям для несільськогосподарських потреб.
У випадках, передбачених законодавством України і Республіки Крим, земля може надаватися в користування іншим організаціям та особам.
Продовження строку користування земельними ділянками, наданими із земель, що перебувають у державній власності, провадиться Радами народних депутатів, які надали їх у користування.
Продовження строку користування земельними ділянками, наданими із земель, що перебувають у колективній і приватній власності, провадиться власником цієї землі шляхом укладання нового договору.
Стаття 8. Оренда землі
У тимчасове користування на умовах оренди земля надається громадянам України, підприємствам, установам і організаціям, громадським об'єднанням і релігійним організаціям, спільним підприємствам, міжнародним об'єднанням і організаціям з участю українських, іноземних юридичних осіб і громадян, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам, а також іноземним державам, міжнародним організаціям, іноземним юридичним особам та фізичним особам без громадянства.
Орендодавцями землі є сільські, селищні, міські, районні Ради народних депутатів і власники землі.
Земля може надаватися в оренду в короткострокове користування - до трьох років (для випасання худоби, сінокосіння, городництва, державних та громадських потреб) і довгострокове - до п'ятдесяти років.
Умови, строки, а також плата за оренду землі визначаються за угодою сторін і обумовлюються в договорі.
Орендар має переважне право на поновлення договору оренди землі після закінчення строку його дії.
Орендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення мають переважне право на одержання орендованих земельних ділянок у власність, крім випадків, коли їх орендарями є спільні підприємства, міжнародні об'єднання і організації з участю українських, іноземних юридичних і фізичних осіб, підприємства, що повністю належать іноземним інвесторам, а також іноземні держави, міжнародні організації, іноземні юридичні особи та фізичні особи без громадянства.
Тимчасово невикористовувані сільськогосподарські угіддя, що перебувають у колективній власності колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів і сільськогосподарських акціонерних товариств, можуть надаватися в оренду для сільськогосподарського використання на строк не більше п'яти років.
Громадяни, які мають земельні ділянки у власності, мають право надавати їх в оренду без зміни цільового призначення на строк до трьох років, а у разі тимчасової непрацездатності, призову на дійсну військову службу до Збройних Сил України, вступу до навчального закладу - до п'яти років. При успадковуванні земельних ділянок неповнолітніми допускається надання цих ділянок в оренду під контролем місцевих Рад народних депутатів на строк до досягнення спадкоємцем повноліття.
Відносини щодо оренди землі регулюються цим Кодексом та іншими актами законодавства України.
Стаття 9. Компетенція сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин
До відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить:
1) передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу;
2) реєстрація права власності, права користування землею і договорів на оренду землі;
3) вилучення (викуп) земель відповідно до статті 31 цього Кодексу;
4) справляння плати за землю;
5) ведення земельно-кадастрової документації;
6) погодження проектів землеустрою;
7) здійснення державного контролю за використанням і охороною земель, додержанням земельного законодавства;
8) сприяння створенню екологічно чистого середовища і поліпшенню природних ландшафтів;
9) припинення права власності або користування земельною ділянкою чи її частиною;
10) видача висновків про надання або вилучення земельних ділянок, яке провадиться вищестоящою Радою народних депутатів;
11) погодження будівництва жилих, виробничих, культурно-побутових та інших будівель і споруд на земельних ділянках, що перебувають у власності або користуванні;
12) вирішення земельних спорів у межах своєї компетенції;
13) вирішення інших питань у галузі земельних відносин у межах своєї компетенції.
Стаття 10. Компетенція міських Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин
До відання міських Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить:
1) передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу;
2) реєстрація права власності, права користування землею і договорів на оренду землі;
3) вилучення (викуп) земель відповідно до статті 31 цього Кодексу;
4) справляння плати за землю;
5) ведення земельно-кадастрової документації;
6) здійснення державного контролю за використанням і охороною земель, додержанням земельного законодавства;
7) сприяння створенню екологічно чистого середовища і поліпшенню природних ландшафтів;
8) припинення права власності або користування земельною ділянкою чи її частиною;
9) погодження будівництва жилих, виробничих, культурно-побутових та інших будівель і споруд на земельних ділянках, що перебувають у власності або користуванні;
10) організація землеустрою;
11) затвердження проектів внутрігосподарського землеустрою та контроль за їх здійсненням;
12) видача висновків про надання або вилучення земельних ділянок, яке провадиться вищестоящою Радою народних депутатів;
13) вирішення земельних спорів у межах своєї компетенції;
14) вирішення інших питань у галузі земельних відносин у межах своєї компетенції.
Стаття 11. Компетенція районних Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин
До відання районних Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить:
1) передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу;
2) реєстрація права власності, права користування землею і договорів на оренду землі;
3) вилучення (викуп) земель відповідно до статті 31 цього Кодексу;
4) ведення земельно-кадастрової документації;
5) здійснення державного контролю за використанням і охороною земель, додержанням земельного законодавства;
6) сприяння створенню екологічно чистого середовища і поліпшенню природних ландшафтів;
7) погодження будівництва землекористувачами жилих, виробничих, культурно-побутових та інших будівель і споруд на землі, наданій їм у користування за межами населених пунктів;
8) припинення права власності або користування земельною ділянкою чи її частиною;
9) організація землеустрою;
10) розгляд і затвердження проектів і схем землеустрою;
11) затвердження проектів внутрігосподарського землеустрою та контроль за їх здійсненням;
12) видача висновків про надання або вилучення земельних ділянок, яке провадиться вищестоящою Радою народних депутатів;
13) вирішення земельних спорів у межах своєї компетенції;
14) вирішення інших питань у галузі земельних відносин у межах своєї компетенції.
Стаття 12. Компетенція обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин
До відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить:
1) надання земельних ділянок у користування в порядку, встановленому статтею 19 цього Кодексу;
2) вилучення земель відповідно до статті 31 цього Кодексу;
3) організація ведення земельно-кадастрової документації;
4) здійснення державного контролю за використанням і охороною земель та їх моніторингу, додержанням земельного законодавства;
5) сприяння створенню екологічно чистого середовища і поліпшенню природних ландшафтів, охороні пам'яток історії та культури;
6) розробка і виконання разом з районними та міськими Радами народних депутатів обласних програм щодо раціонального використання земель, підвищення родючості грунтів, охорони земельних ресурсів;
7) організація землеустрою;
8) видача висновків про надання або вилучення земельних ділянок, яке провадиться Верховною Радою України;
9) координація діяльності місцевих землевпорядних органів;
10) вирішення земельних спорів у межах своєї компетенції;
11) вирішення інших питань у галузі земельних відносин у межах своєї компетенції.
Стаття 13. Компетенція Республіки Крим у галузі регулювання земельних відносин
До відання Республіки Крим у галузі регулювання земельних відносин належить:
1) розпорядження землями державної власності в межах Республіки Крим, за винятком земель загальнодержавної власності;
2) розробка і вдосконалення земельного законодавства Республіки Крим;
3) організація ведення земельно-кадастрової документації;
4) організація і здійснення державного контролю за використанням та охороною земель та їх моніторингу;
5) розробка і здійснення разом з місцевими Радами народних депутатів республіканських програм щодо раціонального використання земель, підвищення родючості грунтів, охорони земельних ресурсів у комплексі з іншими природоохоронними заходами;
6) організація землеустрою;
7) вирішення земельних спорів;
8) вирішення інших питань у галузі регулювання земельних відносин.
Стаття 14. Компетенція України у галузі регулювання земельних відносин
До відання України у галузі регулювання земельних відносин належить:
1) законодавче регулювання земельних відносин;
2) розпорядження землями загальнодержавної власності України;
3) установлення порядку і середніх ставок плати за використання землі, граничних розмірів орендної плати за землю;
4) організація і здійснення державного контролю за використанням та охороною земель та їх моніторингу;
5) розробка і виконання разом з Республікою Крим, місцевими Радами народних депутатів державних програм щодо раціонального використання земель, підвищення родючості грунтів, охорони земельних ресурсів у комплексі з іншими природоохоронними заходами;
6) встановлення основних положень землеустрою і порядку ведення державного земельного кадастру, організація їх здійснення;
7) вирішення інших питань у галузі регулювання земельних відносин.
Стаття 15. Органи, що здійснюють державне управління у галузі використання і охорони земель
Державне управління у галузі використання і охорони земель здійснюють Кабінет Міністрів України, Уряд Республіки Крим, місцеві Ради народних депутатів і місцева державна адміністрація, Державний комітет України по земельних ресурсах, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та інші спеціально уповноважені на те державні органи відповідно до їх компетенції.
