ДОДАТКИ
13.Зовнішньоекономічна політика держави: її принципи, завдання, структура, інститути та інструменти.
Задекларувавши незворотнім просування у напрямку повнокровної інтеграції до складної і не завжди дуже гостинної по відношенню до новачків сучасної системи світогосподарських зв'язків, чи не в першу чергу потрібно пересвідчитися, чи готовий локомотив вітчизняної економіки, і якщо готовий, то в якій мірі, просуватися по коліях, що ведуть до повноправної участі у міжнародному поділі праці і, природно, чи завжди вірно розставляються стрілки на його шляху.
Оцінка ефективності зовнішньоекономічної діяльності України в перші роки її незалежності, висловлена Президентом України в торішній доповіді перед парламентом, згідно з якою промисловий спад за ці роки більше ніж на 35% був обумовлений факторами, пов'язаними з прорахунками у визначенні зовнішньоекономічної стратегії.
Сучасний стан нашої економіки, на мій погляд, витримувати над собою подібні експерименти вже не дозволяє. В умовах, коли тільки для забезпечення окремими видами стратегічної сировини Україна змушена щорічно витрачати понад 7 млрд дол., неефективне використання наявного експортного потенціалу, відсутність продуманої стратегії зовнішньої експансії неминуче призведе до згортання ендогенного розвитку економічної системи в цілому через атрофію життєво важливих її органів.
Вчитися, як твердив колись Талейран, краще на помилках інших, та нам, на жаль, доводиться черпати досвід із свого власного, не завжди вдалого досвіду.
Серед причин, що обумовили помилки в зовнішньоекономічній політиці за останні роки, найголовнішою, на наш погляд, була спроба застосувати закони ринкової економіки до специфічних умов посттоталітарних економічних реалій. Коли виробниками експортної продукції були майже виключно підприємства з державною формою власності, мотивація експортера, в ролі якого часто виступали суб'єкти господарської діяльності, що не мали ні досвіду роботи на відповідному сегменті ринку, ні прямої зацікавленості в підтриманні та підвищенні рівня виробництва, різко відрізняється від орієнтирів агентів зовнішньоекономічної діяльності в країнах з розвинутою ринковою економікою. "Демонстраційний ефект" спокуси предметами розкоші західного виробництва, відсутність економічних умов, а також, що не менш важливо, соціально-психологічних і культурних стереотипів, що забезпечували б рекапіталізацію валютних надходжень від експорту, спричинили ситуацію, за якої у відносно вигідних завдяки дешевим російським енергоресурсам для українського експорту 1991-1993 роках не тільки не вдалося модернізувати основні експортно-носійні Галузі, перш за все металургію та неорганічну хімію, а навпаки — зношення основних фондів в цих галузях досягне критичної позначки. Лише окремі підприємства (як, наприклад. Маріупольський комбінат ім. Ілліча, або завод "Інтерсплав" Донецької області) змогли перейти на випуск конкурентноспроможних видів продукції. Неповернення валютних цінностей, що значно перевищує обсяги іноземної фінансової допомоги, швидка криміналізація діяльності деяких сторін зовнішньоекономічної сфери, втрата традиційних ринків збуту продукції з високим ступенем переробки — далеко не повний перелік загрозливих наслідків незбалансованої зовнішньоекономічної політики. Шарахання від надмірного лібералізму до жорстких заходів нетарифного регулювання загострювали проблему, підривали довіру до зарубіжних партнерів. Широкого розмаху набула практика надання різного роду індивідуальних привілеїв окремим суб'єктам господарювання, звільнення їх від оподаткування і т. ін. Все це дезорганізовувало становлення нормального конкурентного середовища, наносило державі гігантських збитків. Після відомого липневого (1995 р.) Указу Президента України, що призупинив дію такого роду пільг, ситуація дещо покращилася, але рецидиви явищ живі й нині.
Попри всю мою глибоку повагу і співчуття до жертв Чорнобильської катастрофи, беруся о стверджувати, що нашестя на прилавки вітчизняних магазинів спиртних напоїв і тютюнових вир далеко не найвищої якості, без сплати акцизного збору і ввізного мита не найкращий спосіб покращ їх становища. Тим більше, що прибутки, отримувані окремими імпортерами, що використовують відому статтю Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" для уникнення оподаткування при імпорті головним чином підакцизних товарів, навряд чи завжди використовуються для цих цілей. А тим часом масштаби збитків держави від такої діяльності дійсно вражають уяву. Судіть самі. В умовах, коли за 9 місяців поточного доходна частина консолідованого бюджету виконана тільки на 74,7% від передбаченого плану, зі з результатами перевірки, проведеної ДМК на Київській митниці, як наслідок використання вищезгаданих пільг, бюджет недоотримав: по ввізному миту - 17,7 трлн крб, по акцизному збору - 89,8 трлн по ПДВ - 32,1 трлн крб, що перевищує 85%, передбачених від цього роду діяльності, надходжень.
Непокоїть збереження сировинного характеру структури українського експорту; при досягненні позитивного сальдо зовнішньоторговельного обороту і нарощуванні обсягів експорту, за результатами 7 місяців 1995року 45% величини експорту складає продукція чорної металургії та хімічної промисловості. В умовах зносу основних фондів у цих галузях, подорожчання енергоносіїв та повільного технічного переозброєння це може скласти загрозу для забезпечення стабільного росту експорту в майбутньому. Тим більше, що традиційний імпортер нашого металопрокату— Росія за останні 4 зменшила внутрішню потребу в цій продукції більш як в 3 рази. На сьогодні, заданими Роскомметалургії внутрішній російський попит перевищує пропозицію тільки по феросиліцію, феромарганцю, маргацевій руді та деяким іншим товарним позиціям. В 1994 році російський ринок поглинув 69% всього українського експорту машинотехнічної продукції, незважаючи на стійку тенденцію зниження об українського експорту цих товарних груп. Утримання російських ринків, з огляду на нашу критичну імпортну залежність, має бути об'єктом пильної уваги, особливо враховуючи, існуючу на жаль, практику тарифних та інших обмежень, що їх застосовує російська сторона.
Вкрай важливо оптимізувати законодавчі регулятори зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД). т чином, щоб перехід від широкого застосування нетарифного регулювання до залучення чисто економічних важелів з одного боку, дозволив нейтралізувати такі негативні наслідки цього процесу як високий рівень бартеризації, порушення цінового паритету, приховування валютної виручки, з забезпеченні національної промисловості деякими видами сировини, а з іншого — максимально використати явні переваги: полегшення процесу освоєння нових ринків, створення нормаль конкурентного середовища, скорочення ланцюга внутрішніх посередників.
Програмою Уряду запропоновано, як мені здається, реалістичний комплексний підхід , реформування механізмів зовнішньоекономічної діяльності, хоч, звичайно, успіх намічених перетворень визначальною мірою залежатиме від стану економіки в цілому, зберігаючи, як ми вже знаємо, значну ретроактивну дію.
Основні зусилля передбачено розгорнути у двох напрямках.
По-перше, це система заходів щодо стимулювання нарощування експорту. З іншого бо проведення гнучкої імпортної політики.
В напрямку стимулювання експорту на початку року планується затвердити довгострокову комплексну програму підтримки експортерів, зформувати до кінця 1995 року середньострокову програму сприяння виробникам імпортозамінних товарів та технологій (перш за все, тих, що належать до критичного імпорту), вжити заходів щодо розгортання інфраструктури зовнішньої торгівлі адекватної сучасним умовам, створити мережу інформаційного забезпечення ЗЕД, сприяти створенню позабюджетних фондів підтримки експортної діяльності.
Заходи щодо формування гнучкої імпортної політики включають розробку економічно обгрунтованої системи тарифного регулювання, передбачивши застосування (в разі необхідності односторонніх обмежень імпорту, у відповідності до норм ГАТТ/СОТ, визначення обсягів і переліків товарної номенклатури критичного імпорту, впровадження диференційованих ставок ввізного на товари некритичного імпорту та сезонного мита, перегляд переліку країн, на які розповсюджую преференційні ставки мита, на принципах взаємності.
Невід'ємною складовою частиною зовнішньоекономічної Політики буде співробітництво міжнародними фінансовими установами. В 1996 році при успішному завершенні переговорів очікується надходження 1 млрд 950 мли дол. кредитів від МВФ та Світового банку, які буде використано голо чином для здійснення платежів за державними зовнішніми зобов'язаннями.
У листопаді 1995 року розпочнуться переговори з тарифів і тарифних поступок в рамках програми приєднання України до системи ГАТТ/СОТ, яка також розглядається як один з пріоритетів нашої зовнішньоекономічної стратегії.
Концепцією зовнішньоекономічної політики України, що передана на розгляд до Верховної Т сформульовано ієрархію регіональних пріоритетів в цій галузі.
Країни СНД зберігатимуть провідну роль в зовнішньоекономічній політиці України, забезпечуючи 65% її зовнішньоторговельного обороту, вдосканалюватимуться форми і методи взаємодії взаємодії в цьому регіоні як на двосторонньому рівні, так і з залученням механізмів багатостороннього співробітництва.
Особливе місце в регіоні належатиме РФ, по відношенню до якої ми будемо прагнути встановлення справжнього режиму вільної торгівлі без будь-яких вилучень і обмежень. Урядом розроблено перспективний план розвитку економічного співробітництва з РФ на найближчі 2 роки.
Наступним пріоритетом зовнішньоекономічної політики є ЄС. Забезпечення доступу українських товарів на європейські ринки, інтеграція нашої країни до європейських структур — це довгострокове завдання, що вимагає постійної пильної уваги.
Зовнішньоекономічна політика відносно країн—колишніх членів РЕВ та Прибалтійських держав” і буде спрямована на відновлення ефективних традиційних зв'язків у міжнародній спеціалізації і ! кооперуванні насамперед в металургії, транспортному, сільськогосподарському машинобудуванні, хімічній та легкій промисловості.
Особлива увага приділятиметься розвиткові відносин з групою найбільш розвинутих країн, в першу чергу з "Великою Сімкою", які є джерелом передових технологій та потужних фінансових ресурсів.
Об'єктом неослабної уваги залишатиметься питання вдосконалення валютного врегулювання, забезпечення виконання чинного законодавства в сфері ЗЕД, його подальша оптимізація та наближення до загальноприйнятих світових норм. Нормативна база ЗЕД повинна створюватися з розрахунку на довгострокову дію, забезпечуючи стабільність як для національних суб'єктів ЗЕД, так і для наших зарубіжних партнерів.
Безперебійний і надійний механізм трансмісії декларацій і намірів в реальні чіткі кроки щодо їх І реалізації має стати запорукою виходу локомотиву нашої економіки з туману непевності на простори, які забезпечать їй достойне місце в світовому співтоваристві.
ЗЕД України.
Країни, які є партнерами України (на них припадає близько 50% експорту України):
- Росія
- Китай
- Туреччина
- Німеччина
- Італія
- США
- Білорусь
- Польща
Зовнішньоекономічна стратегія України .Ключові завдання зовнішньоекономічної стратегії і основні напрямки:
1. європейська інтеграція
2002-07 рр. – приведення законодавства України у відповідність з вимогами законодавства ЄС у пріоритетних сферах
2005-07 рр. – проведення переговорного процесу та створення митного союзу України і ЄС
2007-11 рр. – повне виконання Угоди про асоціацію
2011 р. – створення реальних передумов для вступу України до ЄС.
2. основні пріоритети стосунків з РФ:
• співробітництво в енергетичній галузі
• науково-технічне і інноваційне співробітництво
• розвиток транспортної мережі в Україні в інтересах обох держав
• розвиток спільних виробничих структур
• інвестиційне співробітництво
• формування спільних промислово-фінансових груп
• військово-технічне співробітництво
• взаємне розширення ринку трудових ресурсів
• спільний розвиток регіонів та контактних територій
• співробітництво в протидії тонізації економіки та нелегальній міграції.
3. країни СНД:
• формування зони вільної торгівлі
4. США (у контексті багатовекторної економіки):
• трансфер технологій
• залучення прямих інвестицій
• запровадження сучасних систем менеджменту і маркетингу.
5. серед країн ЦСЄ виділяється Польща
6. передбачається реструктурувати економічні стосунки з країнами Азії і Африки
• частка країн Азії в експорті України зросла з 1% до 6%
• частка африканських країн зросла з 0,1% до 1%
Позитивним є те, що це односторонній зв’язок.
7. передбачається активізація процесу вступу України до НАТО.
5.Вільні (спеціальні) економічні зони та їх типи. Створення і функціонування ВЕЗ в Україні.
Свободные экономические зоны создавались для того, чтобы с помощью механизма налоговых льгот привлечь иностранных инвесторов, которые бы строили на Украине новые предприятия. Обеспечить интерес зарубежных партнеров должны были длительный срок действия СЭЗ, специальный таможенный режим и пониженные ставки основных налогов. Однако на сегодняшний день из 11 зон успешными можно назвать только две — «Славутич» и «Яворов», в то время как «Порт Крым», «Рени» и «Интерпорт «Ковель» так по-настоящему и не заработали.
Параллельно с СЭЗ государство определило и территории приоритетного развития, целью создания которых стало стимулирование роста сложных или отсталых регионов. Налоговые льготы в них были установлены не столь продолжительные, однако наличие развитой инфраструктуры и предприятий являлось несомненным плюсом. В частности, на территории ТПР расположено большинство меткомбинатов Донецкой области. Как результат, если за весь период деятельности в СЭЗ было привлечено инвестиций на сумму 94,7 млн. грн., то в ТПР — 814,4 млн. грн. (из которых 555,5 млн. грн. — в Донбасс).
На сегодняшний день в СЭЗ и ТПР накопилось много проблем. Во-первых, это отсутствие гарантий со стороны государства. Задекларировав в 1999 году целый список льгот для территорий со специальным инвестиционным режимом, власти не считают нужным его выполнять. Например, Гостаможня так и не утвердила порядок оформления портовых грузов в СЭЗ, а недавно Верховная Рада законом отменила часть льгот.
Во-вторых, СЭЗ и ТПР используются для ввоза в страну товаров, которые подлежат обложению пошлиной или акцизом, без уплаты этих сборов с их дальнейшей перепродажей на территории Украины. С одной стороны, такое положение дел ставит под сомнение целесообразность существования СЭЗ и ТПР. Однако с другой, в оборот запускаются деньги, которые так и остались бы в «тени».
Поддержку территорий со специальным режимом инвестиционной деятельности осуществляют в основном региональные власти, которые в развитии предприятий видят будущее наполнение бюджетов на местах. Кроме того, регионы ничего не теряют: основная часть льгот, предоставляемых предприятиям в СЭЗ и ТПР (акцизы, НДС, часть налога на прибыль), приводит к уменьшению доходной части государственного, а не местного бюджета.
Специфика деятельности льготных зон обуславливает и источники инвестиций. В основном, это отечественные предприятия. Ведь, не доверяя украинским властям, иностранные инвесторы стараются держаться подальше от подобных проектов. Те же, кто рискнул, уже, наверное, жалеют об этом. Например, нормальная работа ПИИ «Возрождение» (английский инвестор) с декабря заблокирована действиями таможни, которая по-своему растолковала нормы закона. Неприятные известия ждут и ЗАО «Еврокар», выпускающее автомобили Skoda: Кабмин предложил отменить льготы на сборку продукции.
При таких колебаниях будущее украинских СЭЗ и ТПР предсказать сложно. Хотя вряд ли государство согласится с единовременным закрытием всех льготных территорий: такое решение затронет не только бизнес-отношения, но и социальную сферу. Если же закрывать зоны выборочно, то этот вопрос сразу же приобретет политическую окраску, и на объективные результаты рассчитывать не придется.
Кардинальных изменений в работе зон в ближайшее время ожидать не приходится. Как показывает практика, правительство, которое является одним из главных лоббистов льготных зон, сможет «спустить на тормозах» любой документ об их полной ликвидации. Другое дело, что ситуация с СЭЗ и ТПР показывает невозможность нормальной работы предприятий при нынешней системе налогообложения и может ускорить принятие Налогового кодекса, который закрепит равные, но приемлемые условия для всех субъектов хозяйственной деятельности.
