Суб’єктом оподаткування, або платником, заведено назива-ти особу, на яку покладено юридичний обов’язок сплатити пода-ток за рахунок власних коштів. Отже, податок неодмінно має скорочувати доходи суб’єкта оподаткування. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про систему оподатку-вання» платниками податків і зборів (обов’язкових платежів) є юридичні та фізичні особи, на яких згідно із законами України покладено обов’язок сплачувати податки та збори (обов’язкові платежі). З точки зору обсягу податкових зобов’язань перед даною дер-жавою платники за принципом постійного місцеперебування по-діляються на резидентів і нерезидентів. Від поняття платника чи суб’єкта податку слід відрізняти пов’язані з ним похідні поняття носія податку, податкового пред-ставника (агента), збирача податку Похідні суб’єкти податку пов’язані з явищами перекладення податкового навантаження та податкового представництва й ві-дображають особливості платників залежно від виду обов’язкового платежу. У випадку непрямих податків фактично відбувається перекла-дення податкового навантаження з суб’єкта оподаткування, тобто особи, яка сплачує податок у бюджет, на іншу особу — носія по-датку, який фактично сплачує суму податку в складі ціни при-дбаного товару. Таким чином, носій податку — це особа, яка несе податкове навантаження в кінцевому підсумку, тобто в результаті процесу перекладення податку. Іноді, щоб підкреслити вказане явище, вживають терміни юридичний платник і фактичний платник, маючи на увазі, що носій податку є фактичним платником, а юридичний платник є формальним платником. Слід зауважити, що перекладення податкового навантаження можливе лише на підставі закону. Забороняється використання податкових застережень, тобто будь-яких угод між особами про перекладення обов’язку по сплаті податку на іншу особу. Не дивлячись на явище перекладення, у будь-якому разі пода-ток сплачується з коштів на рахунку, що є власністю платника, тобто за рахунок його власних коштів. Обов’язок сплатити податок за рахунок власних коштів не означає, що платник повинен сплатити податок лише безпосе- редньо. Існує поняття податкового представництва. Розрізняють податкове представництво за законом і за призначенням (до-віреністю). Законодавством передбачені випадки, коли від імені платника та за рахунок його коштів податок має бути сплачений іншою особою. Так, зокрема, підприємства, установи й організації, які виплачують заробітну плату своїм працівникам, зобов’язані об-числити, утримати і перерахувати до бюджету прибутковий по-даток із громадян. Іноді вживають поняття податковий представник. Це особа, на яку на підставах та в порядку, передбачених законом, покладено обов’язок по обчисленню, утриманню та пе-рерахуванню податку до бюджету чи державного цільового фон-ду від імені іншої особи (платника) та за рахунок коштів остан-ньої. Таке представництво є представництвом за законом.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Суб’єкт оподаткування» з дисципліни «Податкове право»
