Звільнення від покарання за хворобою застосовуються у випадках, коли досягнення мети покарання стає нереальним через хво-робу винної особи. Стаття 84 КК регулює обставини, за яких особа, що від- буває покарання, звільняється від покарання у зв’язку з хво- робою. Кримінально-правова норма передбачає такі види хво-роби: • захворювання особи на психічну хворобу під час відбування покарання; • захворювання на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання; • непридатність військовослужбовців до військової служби за станом здоров’я. Звільняється від покарання особа, яка під час його відбування захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усві-домлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. До такої особи можуть застосовуватися примусові заходи медичного ха-рактеру відповідно до статей 92—95 КК. Особа, яка після вчинення злочину або постановлення вироку захворіла на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути звільнена від покарання або від подальшо-го його відбування. При вирішенні цього питання суд ураховує тяжкість вчиненого злочину, характер захворювання, особу засу-дженого та інші обставини справи. Військовослужбовці, засуджені до службового обмеження, арешту або тримання в дисциплінарному батальйоні, в разі ви-знання їх непридатними до військової служби за станом здоров’я звільняються від покарання. У разі одужання осіб, зазначених у ч. 1 і 2 ст. 84 КК, вони по-винні бути направлені для відбування покарання, якщо не закін-чилися строки давності, передбачені статтями 49 або 80 КК, або відсутні інші підстави для звільнення від покарання. При цьому час, протягом якого до осіб застосовувалися примусові заходи медичного характеру, зараховується в строк покарання за прави-лами, передбаченими в ч. 5 ст. 72 КК, а один день позбавлення волі дорівнює одному дню застосування примусових заходів ме-дичного характеру.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Звільнення від покарання за хворобою» з дисципліни «Кримінальне право України»
