Основною й обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони складу злочину є вина. Згідно зі ст. 23 КК виною є психічне став-лення особи до вчинюваної дії (чи бездіяльності), передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу чи нео- бережності. Поняття вини характеризують такі категорії, як її: • зміст; • сутність; • форма; • ступінь. Зміст вини — це сукупність психічних елементів, які відо-бражають об’єктивні ознаки злочину та виражають певне став-лення особи до цих ознак. Сутність вини — це суспільна якість, що полягає в негатив-ному ставленні особи, котра вчиняє суспільно небезпечне діяння, до суспільних відносин, які охороняються КК України. Форма вини — це певний зв’язок психічних ознак, складників змісту вини, з об’єктивними ознаками злочину. Чинне криміна-льне законодавство виділяє дві форми вини: • умисел (ст. 24 КК); • необережність (ст. 25 КК). Ступінь вини — це кількісна характеристика вини. Вона ви-значає тяжкість вчиненого діяння й небезпечність особи винного для суспільства. Наприклад, у разі умисного вбивства (ст. 115 КК) ступінь вини набагато тяжча, ніж за вбивства з необережнос-ті (ст. 119 КК). Ступінь вини впливає на кваліфікацію злочину і, відповідно, на призначення покарання. Ступінь вини суб’єкта визначається: 1) суспільною небезпечністю вчиненого діяння; 2) особливостями психічного ставлення винного: формою ви-ни, характером умислу або необережності; 3) мотивом і метою злочину; 4) обставинами, що характеризують особу винного; 5) причинами злочину та умовами, що вплинули на формування злочинного умислу або на допущення особою необережності. Встановлення вини, її форми і виду є необхідною умовою для правильної кваліфікації злочину. Відсутність вини оз- начає відсутність суб’єктивної сторони, а отже — складу злочину.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Вина: її поняття та форми» з дисципліни «Кримінальне право України»
