Наука кримінального права — це система наукових положень і поглядів щодо самого кримінального закону, практики його засто-сування, підстав і меж кримінальної відповідальності, історії та пер-спектив розвитку кримінального права в Україні та за кордоном. Вивчаючи дане питання, студенти повинні науку криміналь-ного права відмежовувати від кримінального права як системи законодавства. Наука досліджує соціальну зумовленість і сут-ність кримінального закону, принципи його дії, ефективність за-стосування, шляхи удосконалення тощо, тому кримінальне право як галузь права виступає для науки як предмет її вивчення. Наука кримінального права розробляє наукові рекомендації щодо удо-сконалення кримінального законодавства, практики його засто-сування, має своїм завданням вивчення зарубіжного досвіду за-конотворення у цій галузі та застосування в нашій державі цього досвіду на практиці. Наука кримінального права вивчає діяльність правоохоронних органів та суду щодо застосування ними кримінального закону. Вона вивчає та узагальнює практику судів із застосування ними законодавства щодо окремих видів злочинів і дає відповідні ре-комендації для подальшого удосконалення такої практики. Наука кримінального права приділяє також увагу вивченню підстав звільнення від покарання, застосування більш м’яких ви-дів покарання, ефективність дії цих інститутів. Система наукових положень і знань про кримінальний закон перебуває у постійному розвитку завдяки проведенню нових до-сліджень в цьому напрямі. В ході проведення таких досліджень в науці застосовується ряд відповідних методів щодо вивчення кримінального законодавства та практики його застосування. Метод — з грецької — буквально означає дорогу до чого-небудь, дослідження. У науковому обігу вживаються терміни «ме-тодика» і «методи». Методика — це набір, низка методів. Метод — це прийом, спосіб дослідження, який ґрунтується на методології — вченні про шляхи наукового пізнання світу. Всі методи перебувають між собою в тісному зв’язку та допо-внюють один одного. Серед основних методів, які використовує наука кримінального права, можна виділити такі: • діалектичний метод; • конкретно-соціологічний метод; • логіко-юридичний (або догматичний) метод; • метод системного аналізу; • метод порівняльного правознавства; • історичний метод. Діалектичний метод як загальний метод пізнання полягає в поясненні цілого ряду явищ. Наприклад, такі категорії діалекти-ки, як необхідність і випадковість, причина і наслідок використо-вуються теорією кримінального права для встановлення причин-ного зв’язку між злочинним діянням і його наслідками, а такі ка-тегорії діалектики, як можливість і дійсність, — для дослідження стадій злочину. Конкретно-соціологічний метод передбачає проведення конкретно-соціологічних досліджень (анкетування, інтерв’ювання, аналіз статистичних даних тощо) для виявлення соціального змісту конкретних злочинів, їх видів, соціальної характеристики суб’єктів різних злочинів, ставлення громадян до тих чи інших злочинних діянь, до практики застосування кримінального закону правоохоронними органами та судом. Цей метод дає можливість оцінити ефективність кримінального закону, розробити пропози-ції щодо його удосконалення. Логіко-юридичний (або догматичний) метод ґрунтується на використанні правил формальної логіки для пізнання права. Його значення полягає у формуванні та розкритті юридичних понять, з’ясуванні правових норм шляхом їх тлумачення. За допомогою цього методу коментуються положення кримінального закону, здійснюється кваліфікація злочинів, що передбачає аналіз елеме-нтів складу конкретного злочину. Це зумовлюється тим, що пра-вові норми є за суттю системою формалізованих понять, пов’язаних певною логікою, і розкрити їх зміст неможливо без використання логіко-юридичного аналізу. Широке використання цього методу в кримінальному праві виробляє також особливий стиль мислення юристів. Метод системного аналізу передбачає вивчення криміна-льного права і його інститутів як цілісної системи. В першу чергу, необхідно зазначити, що кримінальне право є однією з галузей законодавства і має свої особливості, які відрізняють його від інших галузей права. По-друге, кримінальне право складається із Загальної та Особливої частин. Спочатку ви-вчаються норми Загальної частини, де сформовані основні по-ложення стосовно злочину, підстав та видів покарання, а потім норми Особливої частини, де визначені діяння, що є суспільно небезпечними, а також види та розмір покарання за ці злочини. Вивчення їх взаємних зв’язків, впливу норм Загальної частини на процес застосування норм Особливої частини являє собою вияв системного методу. По-третє, кожна з частин криміналь-ного права, у свою чергу, складається з розділів, які також ма-ють певну ієрархію, впливають одна на іншу. Крім того, про-водяться дослідження взаємозв’язку окремих норм як у межах одного розділу, так і норм, що розташовані в різних розділах та різних частинах КК. Метод системного аналізу дає змогу виявити суперечності та прогалини в законодавстві і на цій підставі сформулювати пропо-зиції щодо його змін і доповнень. Метод порівняльного правознавства полягає в порівнянні норм кримінального права України з нормами кримінального права інших країн. Цей метод дає можливість дати правову та со-ціальну оцінку Кримінальному праву України. Значення цього методу полягає в можливості запропонувати напрями викорис-тання зарубіжного досвіду кримінального права для удоскона-лення національного законодавства. Історичний метод передбачає дослідження історії розвитку кримінального права. Він дозволяє виявити генезис різних видів злочину, їх сутність і значення для правильної кримінально-правової оцінки. Так, на території України після 1917 року в різні періоди приймалися послідовно кримінальні кодекси в 1922, 1927, 1960 і 2001 роках.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Наука кримінального права» з дисципліни «Кримінальне право України»
