Для багатьох вчених дивовижно високий рівень взаємної допасованості (близько 30 параметрів, якими визначається стабільність усіх рівнів буття Всесвіту), є доказом створення цього Всесвіту Творцем. Про це 200 років тому влучно сказав Лейбніц: "Бог є тим розумом, котрий створив наш старанно спланований світ". Далі він підкреслив, що є дивна гармонія між реальним світом і світом математики, цей учений не мав жодного сумніву в тому, що згадана гармонія "пояснюється єдністю реального світу і Бога". Бо "Cum Deus calculat, fit mundus" – "Як Господь вираховує, так світ і збудований". Справді, фундаментальні закони природи формулюються, записуються за допомогою математичних символів. Є наповнене глибоким змістом висловлювання: "Бог розмовляє з людиною мовою математичного символізму". Саме так, зокрема, можна відповісти на зауваження А. Айнштайна: "... постає питання, яке хвилювало дослідників усіх часів. Чому є можливою така чудова відповідність математики реальним предметам, якщо сама вона є витвором лише людської думки...? " У книжці Д. Гудіна і Д. Леннокса "Світогляд" (т.1, К., 2003, с. 89) є підрозділ, що має назву "Антропний принцип і гіпотеза про множинність світів". Автори розкривають намагання деяких учених за всяку ціну "обійтися без Творця". Читаємо: "... гармонія Всесвіту надає нам справжній доказ тільки двох можливостей. Перша можливість – це реальність Бога. Єдиний спосіб уникнути цього висновку – повірити у так звану гіпотезу "множинності світів..." У ній іде мова про "одночасне існування безлічі – і навіть нескінченної безлічі – паралельних світів, де (майже) все, що теоретично можливе, врешті-решт стає дійсним". Серед декількох пропогандистів цієї, за своєю суттю – атеїстичної, – ідеї особливо виділяється Андрій Лінде. Він – один із творців інфляційної теорії, у свій час закінчив Московський університет, до 1990 р. працював у Фізичному інституті ім. П.М.Лебедєва, з 1990 р. є професором фізики Стенфордського університету (Каліфорнія, США). Модель його "самовідтворюваного інфляційного Всесвіту" описана ним у збірнику статей "Величний Космос" (Льв., "Світ науки", 2, 2001). Мовляв, наш Всесвіт, при його народженні, є чимось, за своєю формою, невпорядкованим, для чого є відповідна назва – фрактал, як також створена фрактальна геометрія. Тут типові форми багаторазово повторюються на низхідних рівнях так, що їх частини на будь-якому рівні за формою повторюють ціле (як ось краї хмар знову й знову повторюють той же візерунок, узбережжя моря можна ділити на все дрібніші частини, і в кожній з них будуть виявлятися такі ж обриси берегової лінії). І головна ідея Лінде: "Всесвіт породжує в собі фрактал, що пускає паростки інших інфляційних всесвітів". Тобто, йдеться про "багато куль" які містяться у Всесвіті і які, "роздуваючись, породжують нові кулі, а ті, в свою чергу, – ще більше куль, і так до безмежності". У цьому – суть розробленого А.Лінде "сценарію хаотичної інфляції", за яким збудовано "теорію вічно існуючого самовідтворюваного інфляційного Всесвіту". Мовляв, "самовідтворюваний Космос має вигляд протяжного розгалуження інфляційних бульбашок". І далі: "Властивості простору в кожній бульбашці не залежать від моменту формування бульбашки. В цьому сенсі Всесвіт як ціле може бути стаціонарним, навіть не зважаючи на те, що внутрішній світ кожної бульбашки може бути описаний теорією Великого Вибуху". Із певним математичним обґрунтуванням свій сценарій А.Лінде виклав, зокрема, у лекції, прочитаній 2001 р. на конференції, присвяченій 90-річчю Джона Уїлера. Ось її фрагменти: "… навіть якщо ми і знайдемо кінцеву Теорію Всього, ми все ж будемо не в змозі однозначно передбачити властивості елементарних частинок у нашому Всесвіті; всесвіт може складатися з різних експоненціально великих частин з різними властивостями елементарних частинок. Це – важливий крок на шляху до обґрунтування антропного принципу". В іншому місці читаємо: "У відповідності з цим сценарієм ми живемо у чотиривимірній області всесвіту з нашими фізичними законами не тому, що області іншої розмірності або з іншими законами неможливі чи малоймовірні, а просто тому, що життя типу нашого в них неможливе". Звідси випливає простий доказ слабкого антропного принципу, що не піддається звичним проти нього запереченням. Більше не потрібна якась там надприродна причина, яка створює наш всесвіт зі спеціально підібраними для можливості нашого існування параметрами. Інфляційний всесвіт сам собою, без будь-якого зовнішнього втручання, породжує експоненціально великі області з усіма можливими законами фізики… Нові можливості, що заявляються внаслідок відкриття самовідтворення всесвіту, можуть відкрити дорогу тому, що я іменую дарвінівським підходом у космології. Мутації законів фізики можуть вести до формування областей, швидкість розширення яких більша, ці області займуть, річ ясна, більший об’єм у всесвіті і будуть доступні більшому числу спостерігачів". Але, о диво, він же у "Величному Космосі" пише: "Варто нагадати, що інфляційна модель ґрунтується на теорії елементарних частинок і вона ще не є повністю завершеною. Деякі версії (найбільш крайня – теорія суперструн) не призводять автоматично до інфляції. Відсутність інфляції в теорії суперструн вимагатиме нових радикальний ідей". Надто ця ситуація типова: "Я не знаю ЯК, але в тебе воно НЕ ТАК", А. Лінде ще може колись сказати, що шлях "розгалуження бульбашок" нікуди не привів. Але за цей час встигне захитати віру в Творця в багатьох. Перегорнімо ще раз книгу "Світогляд", і на її с. 90 прочитаймо: "Джон Полкінгхорн, видатний теоретик у галузі квантової фізики..., відкидає цю концепцію: "Давайте розглянемо ці спекуляції як такі. Це не фізика, а, у строгому розумінні слова, метафізика. Не існує суто наукових підстав віри в множинність світів. А як теоретична конструкція ці світи не піддаються вивченню."... Оксфордський філософ Річард Суїнберн погоджується з цією думкою: "Постулювання трильйонів трильйонів інших світів, замість постулювання Одного Бога, аби пояснити впорядкованість нашого світу, видається вершиною ірраціональності"... Фахівець у царині космології Едуард Харрісон міркує аналогічно: "Найважливішим доказом Божественного задуму є гармонія й упорядкованість Всесвіту. Поміркуйте, що вам ближче: сліпий випадок, який потребує безліч світів, чи план, що припускає тільки один світ... Чимало вчених у своїх висновках схиляються до телеологічного аргументу або ідеї задуму".
Ви переглядаєте статтю (реферат): «"Всесвітів багато – і Творець зайвий"» з дисципліни «Фрагменти космології»
