Підходи до побудови внутрішньогосподарського обліку затрат на виробництво
Облік затрат на виробництво, доходів та результатів го-сподарської діяльності в сучасному виробництві може провади-тися по-різному. До побудови обліку затрат існують два основні підходи. Перший підхід спрямований на удосконалення калькуляції та кон-тролю затрат, пов’язаних із кожним окремим видом готової продук-ції. У такому разі йдеться про поділ всіх затрат на прямі та непря-мі (загальні). Системи обліку, що реалізують цей підхід, призначені для обчислення повних затрат у собівартості продукції. Другий підхід спрямований на удосконалення методики прийн-яття управлінських рішень, вміння коригувати їх залежно від змін ринкової кон’юнктури та зовнішніх факторів. Цей підхід реалізують системи неповних затрат у собівартості продукції. Зауважимо, що перелічені підходи до обліку ґрунтуються на ві-дображенні залежності затрат від змін в обсязі та структурі ви-робленої готової продукції. Відповідно постає потреба класифікува-ти затрати на змінні (продуктивні) та сталі. Якщо перший підхід орієнтований на виробництво, то другий — на ринок. «Ринкові» си-стеми обліку забезпечують у кожному звітному періоді контроль над впливом розміру затрат на обсяг готової продукції та резуль-тати від реалізації продукції. У них відображається і зворотний вплив. Основним оціночним показником у цих системах є «резуль-тат брутто», який у міжнародній практиці називають також вне-ском на покриття. Результат брутто знаходять як різницю доходу від реалізації та змінних затрат. Він є джерелом покриття сталих затрат та прибутку. Сталі затрати розглядаються у даних системах обліку як одне ціле (блок) і не порівнюються з конкретними виробами. Орі-єнтований на ринок підхід до обліку затрат привів до формування в економічно розвинених країнах нових варіантів обліку. Так, у США був розроблений облік змінних затрат (direct cost accounting), у Єв-ропі — облік покриття, причому у двох різновидах: у Франції — це marge sur cout variable, у ФРН — deckungs beiberagrechung. Усі зга-дані варіанти дають змогу певною мірою спрощувати облік, зводячи його до моделювання змін однієї змінної, а саме йдеться про залеж-ність затрат від змін обсягів та структури виробництва. До позитивних властивостей «ринкових» систем обліку за-трат слід віднести гнучкість та простоту їх практичного за-стосування у короткострокових розрахунках, характерних для підприємств з диференційованим серійним чи масовим виробництвом, що зазнає впливу кон’юнктурних коливань. Недоліком цих систем є занадто складні обчислення націнки на покриття сталих затрат. Річ у тому, що ця націнка містить крім сталих затрат ще й прибуток, а через це затрати змішують з доходами. Саме тому орієнтовані на ринок системи обліку затрат непридатні для прийн-яття середньо- та довгострокових рішень з таких питань, як зміни у виробничому потенціалі підприємства, у структурі та видах його затрат. Такі питання особливо характерні для підприємств із сере-дньо- чи довгостроковим виробничим циклом, що охоплює, проте, ву-зький
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Підходи до побудови внутрішньогосподарського обліку затрат на виробництво» з дисципліни «Бухгалтерський облік»
