ухгалтерська фінансова звітність підприємств являє собою систему узагальнених показників, які хара-ктеризують підсумки господарсько-фінансової діяльності підприємства за минулий період (місяць, квартал, рік). Вона складається підрахунком, групуванням і спеціаль-ною обробкою даних поточного бухгалтерського обліку і є завершальною його стадією. Мета фінансової звітності. Метою складання фінан-сової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух кош-тів підприємства. Порядок надання фінансової звітності користувачам визначається чинним законодавством. Фінансова звітність забезпечує інформаційні потре-би користувачів щодо: • придбання, продажу та володіння цінними паперами; • участі в капіталі підприємства; • оцінки якості управління; • оцінки здатності підприємства своєчасно виконува-ти свої зобов’язання; • забезпеченості зобов’язань підприємства; • визначення суми дивідендів, що підлягають розпо-ділу; • регулювання діяльності підприємства; • інших рішень. Фінансова звітність повинна задовольняти потреби тих користувачів, які не можуть вимагати звітів, скла-дених з урахуванням їх конкретних інформаційних по-треб. Головні вимоги до звітності — це реальність, яс-ність, своєчасність, єдність методики звітних показни-ків, порівнянність звітних показників з минулими. Якісні характеристики фінансової звітності такі: Інформація, яка надається у фінансових звітах, по-винна бути дохідлива і розрахована на однозначне тлу-мачення її користувачами за умови, що вони мають до-статні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інфор-мації. Фінансова звітність повинна містити лише доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень користува-чами, дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скоригувати їхні оцін-ки, зроблені у минулому. Фінансова звітність повинна бути достовірною. Ін-формація, наведена у фінансовій звітності, є достовір-ною, якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності. Фінансова звітність повинна надавати можливість користувачам порівнювати: • фінансові звіти підприємства за різні періоди; • фінансові звіти різних підприємств. Передумовою зіставності є наведення відповідної інформації попереднього періоду та розкриття інформа-ції про облікову політику і її зміни. Основні принципи підготовки фінансової звітності Фінансова звітність підприємства формується з до-триманням таких принципів: автономності підприємства, за яким кожне підприєм-ство роз- глядається як юридична особа, що відокремлена від вла-сників; безперервності діяльності, що передбачає оцінку акти-вів і пасивів підприємства, виходячи з припущення, що йо-го діяльність триватиме; періодичності, що припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності; історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їх виро-бництво та придбання; нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з ви-тратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей; повного висвітлення, за яким фінансова звітність по-винна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, які можуть вплинути на рі-шення, що приймаються на її основі; послідовності, який передбачає постійне із року в рік застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності; обачності, за яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства; превалювання змісту над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми; єдиного грошового вимірника, який передбачає вимі-рювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці. Відповідно до загальних вимог (стандарт № 1) роз-криття інформації здійснюється у фінансовій звітності так: для того, щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона повинна містити дані про: • підприємство; • дату звітності та звітний період; • валюту звітності та одиницю її виміру; • відповідну інформацію щодо звітного та попереднього періоду; • облікову політику підприємства та її зміни; • консолідацію фінансових звітів; • припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності; • обмеження щодо володіння активами; • участь у спільних підприємствах; • виявлені помилки минулих років та пов’язані з ни-ми коригування; • переоцінку статей фінансових звітів; • іншу інформацію, розкриття якої передбачено від-повідними положеннями (стандартами). Інформація про підприємство, яка підлягає розкрит-тю у фінансовій звітності, включає: • назву, організаційно-правову форму та місцезнахо-дження підприємства (країну, де зареєстроване підприємст-во, адресу його офісу); • короткий опис основної діяльності підприємства; • назву органу управління, у віданні якого перебу-ває підприємство, або назву його материнської (холдин-гової) компанії; • середню чисельність персоналу підприємства протя-гом звітного періоду. Кожний фінансовий звіт повинен містити дату, ста-ном на яку наведені його показники, або період, який він охоплює. Якщо період, за який складено фінансовий звіт, відрізняється від звітного періоду, передбачено-го цим Положенням (стандартом), то причини і наслідки цього повинні бути розкриті у примітках до фінансової звітності. У фінансовій звітності повинна бути вказана валю-та, в якій відображені елементи звітності, та одиниця її виміру. Якщо валюта звітності відрізняється від валюти, в якій ведеться бухгалтерський облік, то підприємство повинно розкривати причини цього та методи, що були використані для переведення фінансових звітів з однієї валюти в іншу. Підприємство повинно висвітлювати обрану облікову політику шляхом опису: 1. Принципів оцінки статей звітності. 2. Методів обліку щодо окремих статей звітності. Інформація, що підлягає розкриттю, наводиться без-посередньо у фінансових звітах або у примітках до них. У примітках до фінансових звітів слід розкривати: 1. Облікову політику підприємства. 2. Інформацію, яка не наведена безпосередньо у фінан-сових звітах, але є обов’язковою за відповідними поло-женнями (стандартами). 3. Інформацію, що містить додаткових аналіз статей звітності, потрібний для забезпечення її зрозумілості та доречності. Звітний період. Звітним періодом для складання фі-нансової звітності є календарний рік. Баланс підприєм-ства складається на кінець останнього дня звітного пе-ріоду. Проміжна (місячна, квартальна) звітність, яка охоплює певний період, складається наростаючим підсумком з поча-тку звітного року. Перший звітний період новоствореного підприємства може бути меншим за 12 місяців, але не може бути біль-шим за 15 місяців. Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку року до моменту лік-відації. Таким чином, за періодичністю складання і подання звітність поділяється на внутрішньорічну, місячну, квартальну, піврічну, дев’ятимісячну та річну. Внутрішньорічну звітність називають поточною звіт-ністю, або періодичною. Фінансова звітність підприємства використовується самими власниками, підприємствами для аналізу та конт-ролю за виконанням договірних зобов’язань, аналізу го-сподарської діяльності, для складання планів на майбу-тнє. Крім того, звітність подається: у вищу за підпорядкованістю організацію, якщо така є, з метою керівництва роботою підприємства; контрагентам (покупцям, постачальникам тощо), а також установам банку (для контролю за використанням банківського кредиту), якщо таке передбачене кредитним договором; органам статистики для статистичної обробки. Бухгалтерська звітність має бути подана підприємством не пізніше встановленого строку, наступного за звітним періодом, місяця, кварталу, а річна — не пізніше встано-вленого строку, наступного за звітним, року. Склад (об-сяг) та порядок складання бухгалтерських фінансових зві-тів затверджуються Міністерством фінансів України. Склад фінансової звітності Фінансова звітність складається з: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових кош-тів, звіту про власний капітал і приміток до звітів. Фінансові звіти містять статті, склад і зміст яких визначаються відповідними положеннями (стандартами). Стаття наводиться у фінансовій звітності, якщо відповідає таким критеріям: • існує ймовірність надходження або вибуття майбут-ніх економічних вигод, пов’язаних з цією статтею; • оцінка статті може бути достовірно визначена. До фінансової звітності включаються показники дія-льності філій, представництв, відділень та інших відо-соблених підрозділів підприємства. До річного бухгалтерського звіту обов’язково дода-ється пояснювальна записка (примітки), в якій виклада-ються основні фактори, що вплинули в звітному році на підсумки діяльності підприємства, і висвітлюється фі-нансовий і майновий стан та перспектива розвитку під-приємства. Бухгалтерський фінансовий звіт за формами № 1, № 2 та № 3 характеризує зміни фінансового стану підприємс-тва порівняно з початком звітного періоду, а «Звіт про фінансові результати» відбиває результати фінансово-господарської діяльності за період з початку звітного року. Відмітною особливістю нової звітності є відсут-ність у ній будь-яких планових показників або нормати-вів. Бухгалтерська фінансова звітність є єдиною. Звіти підприємств і організацій всіх галузей господарювання складаються за єдиними формами, фінансові відносини уні-версальні. Галузеві особливості відображують у статисти-чній звітності. Встановлені форми звітності складають всі підприємства і організації, що містяться на терито-рії України і є юридичними особами, а також спільні під-приємства за участю іноземних юридичних осіб та грома-дян. За цими формами складають бухгалтерську фінансову звітність усі підприємства, кооперативи, інші підприємс-тва на основі колективної власності, державні підприємс-тва і організації, господарські одиниці громадських ор-ганізацій. Підприємства, об’єднання і організації, що перебу-вають на господарському розрахунку, мають самостійний баланс і є юридичними особами, включаючи створені на території України спільні підприємства за участю укра-їнських та іноземних юридичних осіб і громадян, а та-кож організації, що не перебувають на господарському розрахунку, але одержують доходи від господарської або іншої комерційної діяльності (крім бюджетних організа-цій), зобов’язані складати поточну і річну бухгалтер-ські звітності.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Загальна характеристика звітності» з дисципліни «Бухгалтерський облік»
