Чому серед визнаних світом письменників мало українців?
Письменників світового рівня серед українців було немало. Інша справа: чому вони в світі маловідомі? З цього приводу дуже добре сказала Ліна Костенко: "Українська література – це література заборонених і загиблих, розстріляних і зацькованих, вигнаних і забутих, через десятиліття згаданих, через століття спотворено – надрукованих і знову забутих..., бо в межах нашої свідомості вже триста років блукає невидима (золотоординська, авт.) сокира....Поразки історії спотворюють обличчя болем і нажита за сторіччя пітьми духовна несвобода відчутна в кожній клітині українця. У нас кожний поет завжди був і залишається під наглядом таємної поліції, майже в кожного з нас рабська психологія в усьому. Майже всі генетично здатні на супротив супостату за сторіччя азіатчини винищені, а ті, що залишились – як надтріснуті дзвони... У нас кожен поет має бути не просто поетом, а перш за все просвітителем і проповідником, бо блюзнірство, запопадливість, продажність, підлабузництво спотворили не лише думку і культуру, а всю духовну сферу українця; тож не почуєш і не прочитаєш ні правдивої історії, ні доброго слова... Для багатьох синів і дочок України, готових на які завгодно подвиги заради Батьківщини, рано чи пізно настає тяжке прозріння, коли хочеш дороги, а бачиш прірву небуття прямо перед собою і не знаєш, чи є хоч якийсь шанс її подолати... Українська література потребує свого Геракла, який би не чистив "Авгієві конюшні", а побудував би греблю на річці Алфей і пропустив ріку нової свідомості через стайні душ багатьох – не письменників, а писателів". Нехай пробачає за дещо довільний виклад своїх слів найкраща українська поетеса двадцятого сторіччя Ліна Костенко, але хіба скажеш краще? Ось і нині, коли скресли ріки і почали позбавлятись криги, виявилось, що під нею течуть не животворні струмені рідної мови, а брудні, заматюковані потоки її азіатського діалекту... Та все ж будемо сподіватись, що підросте нове покоління з новим світобаченням і незгасаючою любов’ю до рідної матері – батьківщини, які розвіють страшний морок української душі і знову, як колись, зійде над нею сонце Шевченкового слова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Чому серед визнаних світом письменників мало українців?» з дисципліни «Русь»
