Ще в 70-х роках XX ст. багато геологів висловили версію про те, що наша планета є повноцінним живим утворенням, подібним будь-якому іншому живому організмові, проте зі своїми просторо во-часовими масштабами. Відповідно до гіпотези “живої Землі”, рудні поклади та інші корисні копалини - це органи Землі, відпо відальні за процеси й життєдіяльності на всіх етапах земної еволюції. При вертикальних енергоперетоках між магнітосферою, іоно сферою, стратосферою, тропосферою і літосферою Землі в мантію планети може надходити значна кількість енергії. Є аномальні ділян ки планети, де ці процеси відбуваються особливо інтенсивно. На
приклад, Бермудський трикутник якраз є тим місцем на Землі, де здійснюється дуже ефективний вертикальний енергоперетік. У Росії геліоактивними є Кунгуро-Солікамська зона та Алтайсько-Саянська складчаста область ( Дмитриев, 2001). Родовища корисних копалин (особливо досить великі їх скуп чення) являють собою своєрідну електропроводку Землі. Коли у верхніх шарах атмосфери накопичується досить великий надлишок енергії, вона по електропровідних каналах у тілі Землі може надхо дити в глибини. І, навпаки, якщо в результаті геодинамічних про цесів у різних шарах кори і астеносфери планети нагромаджується глибинна енергія, то по цих же вертикальних струмопровідних структурах вона піднімається вверх. Тоді ми спостерігаємо різні аномальні явища, в тому числі т. зв. “літаючі тарілки”, тобто ку льові, смугові, кільцеві та інші світні утворення. Це, висловлюю чись термінами фізики енерготрансляцій, ніщо інше, як збуджений ефір, або ефіродомени. Тут ми впритул підійшли до сприйнятгя і розуміння “вогневих тіл”. З цієї точки зору діяльність людини по розробці родовищ ко рисних копалин є планомірне знищення життєво важливих артерій планети, які дозволяють їй підтримувати енергетичний баланс між внутрішнім і зовнішнім енергетичним середовищем. Добувна про мисловість, таким чином, порушує довготривалі носії геолого-геофізичних закономірностей. Гірські породи верхньої частини літосфери, що перебувають під впливом інженерно-господарської діяльності людей, називаються геологічним середовищем. З розвитком людського суспільства ан тропогенний вплив на геологічне середовище безперервно зростає. Цей вплив змінює природні геологічні процеси, перетворює їх на антропогенні (інженерно-геологічні) процеси, які пошкоджують навколишнє середовище. У середині XX ст. людина, за визначен ням акад. Вернадського В. І., стала найбільшою геологічною си лою на нашій планеті, а господарська діяльність людей порушила планетарний геологічний кругообіг речовин і почала викликати інженерно-геологічні процеси, адекватні природним і навіть по тужніші за них. Протягом XX ст. практично перестали існувати понад 150 тис. родовищ, що мали, на думку вчених, значення важливих про відників енергії. Фактично здійснено відрізання електропроводки Землі, яка з’єднувала її глибини з поверхнею і далі - з Космосом. При цьому не відпала потреба у трансляції енергії Землі по верти калі залежно від геомагнітних та іоносферних процесів та збурень в атмосфері. Тому цю роль взяли на себе розломи у земній корі.
Вони почали активізовуватися, оживати, в результаті чого зміни лися геодинамічні умови та електромагнітний каркас Землі. Інтен сивно змінюються також фізико-хімічні процеси на її поверхні. Педосфера, гідросфера і атмосфера насичуються технофільними (в основному металами) елементами. Є й інший наслідок цієї діяльності. У результаті добування ко рисних копалин, відкачування нафти, газу і підземних вод утворю ються підземні пустоти. Лише в Росії, наприклад, щорічно ство рюється до 3 млрд м3 пустот, а площа, охоплена антропогенними порушеннями літосфери, складає понад 5 % території держави. Подібній стан і в нашій країні. Ці порушення призводять, як пра вило, до активізації небезпечних стихійних явищ: зсувів, обвалів, землетрусів, селів та снігових лавин. У районах розташування шахт мають місце підтоплення населених пунктів, через просідання грун ту виникають тріщини фундаментів, стін будівель, що веде до ве ликих економічних збитків, соціально-психологічного напружен ня серед місцевого населення. В районах добування вугілля, руди, нагромаджуються великі об’єми гірських порід. Ці відходи займають значні площі (на Ук раїні - в Донбасі, Львівсько-Волинському басейні) і служать дже релами забруднення ґрунту. В Донбасі у відвалах сконцентровано біля 8 млрд т відходів. Зайнята ними площа перевищує 10 тис. га. Загалом на несільськогосподарське використання у цьому регіоні припадає 14,5 % загальної площі. Всі землі ландшафтів відзнача ються високим ступенем деградації (хімічне забруднення, втрати гумусу, просідання). В суху погоду відвали пилять, а пил розноситься в радіусі 5... 10 км. Відвали навколо вугільних шахт часто самозагоряються і тривалий час димлять. Пил і дим значно знижують прозорість ат мосфери. Мають місце часті вибухи метану на шахтах у багатьох країнах світу, в т.ч. і в Україні, які призводять до загибелі багатьох людей. Вважається, що регіони добування нафти і газу є також джерелами надходження в атмосферу метану, радону тощо. Не зупиняючись детально на суті техногенного фізичного за бруднення і його ролі у формуванні загальної геоекологічної ситуа ції варто зауважити, що геолого-тектонічні структури та елементи, активізовані господарською діяльністю людини, за певних умов можуть створювати надзвичайно несприятливі умови для живих організмів, в т. ч. і для життєдіяльності людей. Оскільки пустоти в глибинах Землі, тріщинуваті зони здатні виступати по відношенню до фізичних полів концентраторами і
провідниками, то в цьому випадку можливе оперування таким тер міном як геотехнічна патогенна зона. Тим самим підкреслюється участь, крім геологічного компонента, техногенезу в створенні умов, які призводять до патології живих організмів.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Добування корисних копалин та його наслідки» з дисципліни «Геофізична екологія»
