До складу західного випробувального полігону входять випробувальна база ВПС США Ванденберг, полігони Пойнт-Мугу, Пойнт- Аргуельо і внутрішній полігон. Тут зосереджені 11 стартових комплексів з 20 стартовими позиціями. 103 Авіабаза Ванденберг і полігон Пойнт-Аргуельо використовуються для запуску космічних апаратів військового призначення. На базі знаходяться три стартових комплекси для РН “Атлас”, два – для РН “Титан” і один – для РН “Скаут”. Траси польотів РН проходять над акваторією Тихого океану, що значно спрощує вирішення проблем безпеки польотів, питань техногенної безпеки в районах падіння перших ступенів ракет-носіїв і різко скорочує витрати на відведення земель та утримання районів падіння. Траса протяжністю більше 16 тис.км обладнана десятками вимірювальних пунктів і має три випробувальних райони: Гавайські острови, атол Кваджалейн та атол Еніветок. Вимірювальні пункти розташовані в районах стартових позицій на материку, а також на островах Тихого океану – Оаху, Мауі, Кантон, Кваджалейн, Гуам та ін. Сектор стрільби знаходиться в межах 170–301°. Діапазон нахилу орбіт космічних апаратів, які запускаються з цього полігону, – від 34°2′ до 90° (при західному напрямку) і від 81°48′ до 125° (при східному напрямку). Особливість полігону – пуск РН виконуються, як правило, в напрямку проти обертання Землі, тобто на Захід. Це зумовлено його розташуванням, оскільки при “стрільбі” на схід траси польотів проходять над густонаселеними районами США. Полігон забезпечує щорічно до 140 пусків бойових ракет та РН і є єдиним полігоном в США, що дозволяє виконувати пуски космічних апаратів на орбіти, які проходять через полюси Землі. При цьому початкові дільниці траєкторій виведення РН не проходять над населеними пунктами країни. Загальна чисельність спеціалістів полігону перевищує 17 тис.чол., з них 9,6 тис. – військовослужбовці. При старті з бази Ванденберг азимут пуску системи “Спейс Шаттл” обмежений азимутом стрільби 140–208°. При азимуті, меншому 140°, траса пройшла б над Мексикою, при азимуті, більшому 208° – над Гавайськими островами. При запуску з бази Ванденберг максимальна маса корисного вантажу орбітального ступеню складала 20,5 т. Для прийому орбітального корабля “Спейс Шаттл” був створений відповідний комплекс з посадочною смугою довжиною 4500 м і шириною 90 м. Посадочна смуга орієнтована в напрямку з півночі на південь. Географічно Західний випробувальний полігон, другий за величиною і значенням космодром США, розташований на відстані 250 км від м. Лос- Анжелес (штат Каліфорнія, координати 34°40′ північної широти і 120°40′ західної довготи), на західному узбережжі Тихого океану, і займає площу біля 400 км 2 . Космодром протягнувся вздовж берегової лінії приблизно на 40 км. Зі сходу він відгороджений Береговими горами, а з півдня – горами Санта-Інес. Береги обривисті і сильно розчленовані, в прибережних водах багато островів і зручних бухт. В центральній і східній частинах півострова знаходиться низка розрізнених вулканічних і кристалічних масивів, тому територія полігону піддається дії землетрусів. Клімат середземноморський з вологою зимою і посушливим, але прохолодним літом (вплив холодної Каліфорнійської течії). Середня температура січня +9,7°С, вересня +15,3°С, річна кількість опадів – 556 мм. Найбільші річки, що зрошують Каліфорнійську долину, – Сакраменто і Сан-Хоакин. Грунти – жовтоземи і червоноземи. Тихоокеанське узбережжя і навітряні гірські схили покриті лісами з червоного дерева, секвойї (мамонтове дерево), дугласової піхти і жовтої сосни. На внутрішніх засушливих схилах – рідко розкидані дуби. Більша частина Каліфорнійської долини розорана.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Західний випробувальний полігон (США)» з дисципліни «Екологія, авіація і космос»
