Методи та засоби зниження шкідливого впливу шуму на людину та природне середовище
Зниження шуму в джерелі його утворення є найбільш ефективним заходом боротьби з ним, тому при проектуванні чи виборі станків, машин, устаткування (вентиляторів, компресорів, насосів, двигунів, генераторів тощо) необхідно врахувати режим їх роботи та акустичні характеристики. Так, зменшити шум можна використанням вентилятора з невеликою частотою обертання. Підвищення рівня шуму часто спричинюється дефектами, що виникають при експлуатації механічного устаткування: порушення балансування елементів, що обертаються, недопустимого зношування деталей, недостатнього змащування тощо. 76 Для зниження вібрації механічне устаткування встановлюють на фундаменти з амортизуючими прокладками. Вентилятори чи насоси, наприклад, закріплюють на пружинних віброізоляторах. Фундамент для стаціонарно встановленого устаткування необхідно розташовувати на грунті ізольовано від будівельних конструкцій, особливо це стосується важкого механічного устаткування. До комунікацій механічне устаткування повинно приєднуватись за допомогою гнучких вставок. Якщо технологічний процес та умови експлуатації дозволяють, то устаткування слід поміщати в звукоізолюючі кожухи, наприклад, з пенополіуритану. Кожух встановлюють на гумових прокладках, не допускаючи його зіткнення з устаткуванням. Для зниження рівня вібрації від приводу устаткування стінки захисного кожуху покривають вібродемпфіруючим матеріалом. Кожухи можуть бути з’ємними чи розбірними, можуть мати оглядові вікна та отвори для комунікацій чи для проходження повітря, що охолоджує закрите кожухом устаткування. В цих випадках отвори слід обладнати глушителями шуму із звукопоглинаючого матеріалу. В автомобілях звукопоглинаючими матеріалами покривають стінки, днище, багажник і місце розташування двигуна. При цьому шум знижується не тільки в салоні чи в кабіні водія, а і в навколишньому середовищі. При проектуванні промислових підприємств і громадських будівель устаткування, яке є джерелом шуму, розміщують в ізольованих приміщеннях. Для зниження інтенсивності відбитих звукових хвиль здійснюють акустичну обробку приміщень. Щоб запобігти відбиттю звука, стелю, стіни, підлогу тощо покривають звукопоглинаючими матеріалами. Зниження рівня шуму ΔL після акустичної обробки визначається формулою: ΔL = 10lg(A 2 /A 1 ), де А 1 = a 1 S 1 – еквівалентна площа звукопоглинання до обробки; (а 1 – коефіцієнт звукопоглинання, визначається відношенням інтенсивностей поглиненої та падаючої звукових хвиль; S 1 – площа, яка сприймає звукові хвилі); А 2 = a 2 S 2 – еквівалентна площа звукопоглинання після акустичної обробки (а 2 – коефіцієнт звукопоглинання звукопоглинаючого матеріалу; S 2 – площа, що підлягає акустичній обробці). 77 Якщо одержане зниження шуму недостатнє, тоді встановлюють над джерелами шуму штучні звукопоглиначі чи застосовують екрани між джерелом шуму і робочим місцем, яке захищається від шуму. Для зниження шуму теплових, компресорних станцій, газодинамічних установок на вихідних патрубках встановлюються глушителі шуму різних конструкцій. Це можуть бути, наприклад, дві концентрично розташовані труби, простір між якими заповнюється мінераловатними матами з оболонкою з металічної сітки. Такий глушитель може знижувати рівень шуму на 20...25 дБ у всьому діапазоні частот. Прикладом подібного глушителя може бути також компресорний глушитель бутовокамерного типу, що являє собою камеру, розташовану в землі, стінки її цегляні, а стеля і підлога – залізобетонні. В камері на швелерах встановлені дві стальні решітки, покриті шаром буту. В нижню зону глушителя підводиться перфорована труба, через яку поступає стисле повітря від компресора. Проходячи через розширювальну камеру та два шари бутової засипки, повітря втрачає свою енергію і виходить в атмосферу практично безшумно. Для зниження шуму в житлових будинках, що виникає при роботі систем водопостачання, слід використовувати обмежувачі тиску, які одночасно сприяють зменшенню втрат води, а також більш досконалу водорозбірну арматуру. Для запобігання шуму при закриванні дверей промисловістю випускаються спеціальні пружини, що забезпечують плавне прикриття дверей. Зниження шуму від ліфтових установок в житлових будинках досягається виносом ліфтових шахт за межі зовнішніх стін будівлі, використанням розсувних дверей з амортизуючими прокладками, віброізоляцією механізмів, старанним регулюванням окремих вузлів і механізмів, наприклад, шляхом центрування та балансуванням елементів лебідки та електродвигуна. Серед заходів, що зменшують проникнення шуму в будинки, слід відмітити: − зменшення поверхні вікон будівлі; − герметизація вікон; − надійне закріплення вікон у рамах; − застосування потрійного скла; − збільшення товщини стекол і відстані між ними; 78 − встановлення на вході в будинок подвійних дверей з тамбуром, облицьованими звукопоглинаючими матеріалами; − наявність екрануючих елементів в населених пунктах і на території промислових підприємств; − віддаленість джерел шуму від житлової забудови; − архітектурно-планувальні акустичні вирішення житлової забудови; − транспортні розв’язки, використання вулиць без перехресть. Велике значення для зменшення шуму від транспортних потоків в містах має ширина вулиць. Так, при її збільшенні з 20 до 40 м загальний вуличний шум знижується на 4–6 дБ. Зелені насадження також знижують шум на 8–10 дБ. У боротьбі з транспортним шумом використовують і організаційні засоби: заборона звукових сигналів, польотів над містом ПК тощо. Найбільш повне уявлення про шумові навантаження на довкілля дають шумові карти міста або підприємства, що є основою для розробки заходів щодо зниження шуму. Карти вміщують інформацію про розташування промислових і транспортних підприємств, густоту населення, інтенсивність і швидкість руху транспортних засобів, типи будівель, експлуатаційні характеристики джерел шуму тощо. На карту міста наносяться джерела шуму з їх рівнями, одержаними шляхом натурних вимірювань. За допомогою таких карт можна визначити шумовий режим на транспортних магістралях і територіях житлової забудови, визначити найбільш небезпечні в акустичному відношення райони міста. Шумова карта дає можливість встановити фактори, що впливають на акустичний режим, рекомендувати заходи щодо зниження впливу шуму на довкілля, прогнозувати рівні шуму на житловій території міста при розробці комплексних містобудівних заходів. Проблема зниження впливу авіаційного шуму на людей залишається достатньо гострою. Найбільш ефективним є комплексний підхід до вирішення цієї проблеми. При цьому передбачаються впровадження в експлуатацію малошумних літаків; застосування спеціальних експлуатаційних прийомів при зльоті і посадці; раціональна організація наземної і льотної експлуатації, вдосконалення систем управління повітряним рухом; застосування будівельно-планувальних заходів; регламентація та впровадження систем контролю авіаційного шуму. Названі методи забезпечують зниження шуму як в джерелах його виникнення (за рахунок розробки літаків більш досконалої конструкції), так і при його розповсюдженні (наприклад, застосуванням спеціальних прийомів пілотування) та сприйнятті (організаційні заходи, засоби індивідуального захисту від шуму тощо). Оскільки основними джерелами шуму літаків є їх силові установки, то найбільш ефективні методи зменшення шумового забруднення довкілля пов’язані з вдосконаленням авіаційних двигунів, їх робочого процесу, конструкцій, застосуванням засобів шумоглушення . Зниження шуму авіадвигунів здійснюється як шляхом доопрацювання існуючих силових установок, так і створення нових малошумних авіаційних двигунів. При конструюванні нових двигунів можна передбачити такі додаткові протишумові заходи як установку сопел з шумоглушниками, регулювання площ перерізу реактивних сопел, акустичну обробку вхідних і вихідних каналів вентилятора, мотогондоли тощо.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Методи та засоби зниження шкідливого впливу шуму на людину та природне середовище» з дисципліни «Екологія, авіація і космос»
