Перемога США у війні за незалежність проти Англії відкрила перспективу капіталістичного розвитку країни. Відсутність феодальних відносин, незначні військові витрати на оборону поряд із м'яким кліматом та багатими корисними копалинами сприяли швидкому економічному зростанню. Розвиток капіталістичних відносин у США відбувався нерівномірно. На Півночі швидко формувалися буржуазні відносини, фермерське господарство, капіталістичне виробництво. Відкриття в середині XIX ст. багатих родовищ золота в Каліфорнії, які притягнули сюди значну масу робочої сили, збіглося з активним розвитком машинного виробництва та його впровадженням у всі галузі економіки. До початку Громадянської війни все сільське господарство на Півночі було механізовано. Перехід до машинного виробництва супроводжувався концентрацією промисловості, витісненням мануфактурних та ремісничих підприємств. У південних штатах основу економічного розвитку становило екстенсивне сільське господарство, що розвивалося за рахунок експлуатації рабської праці. Переважання бавовництва в господарстві Півдня надавало економіці цього регіону одностороннього характеру. Застосування рабської праці й орієнтація промисловості здебільшого на первинну обробку бавовни, її очищення та упаковування уповільнювало впровадження техніки, машин та передових методів ведення сільського господарства. Рабовласницьке господарство було слабко пов'язане з внутрішнім американським ринком. Сільськогосподарську продукцію та бавовну плантатори традиційно вивозили в Європу, імпортуючи звідти промислові товари й позбавляючи таким чином промислових виробників у північно-східних регіонах джерел сировини та ринку збуту промислової продукції. Одночасно концентрація величезного майна в руках плантаторів-рабовласників, а також відносна слабкість промислової й торговельної буржуазії Півночі давали можливість жителям Півдня контролювати політичну владу в країні, висуваючи в президенти своїх кандидатів. Конфлікт між економічно розвинутою Північчю й аграрним рабовласницьким Півднем назрів остаточно, коли на посаду президента США в 1860 р. був обраний один з керівників республіканської партії й прихильник скасування рабства Авраам Лінкольн. Через тиждень після вступу А. Лінкольна на посаду президента 11 південних штатів на своєму з'їзді прийняли рішення про вихід із союзу, відмовившись від будь-яких поступок, запропонованих жителями Півночі. 4 лютого 1861 р. була утворена Конфедерація південних штатів на чолі з президентом Джефферсоном Девісом, а у квітні почалися перші збройні сутички. На початковому етапі війни в 1861 р. армія федеральних військ зазнавала поразок. Маючи значні тактичні перевага, Конфедерація розраховувала на короткочасну війну: люди з Півдня переважали в командному складі, кавалерії, крім того, Англія й Франція були заінтересовані в перемозі Півдня. Перемога Конфедерації не тільки знищила б небезпечного для Англії промислового суперника в особі північно-східних штатів, а й поставила б США в економічну залежність від англійської промисловості. Франція ж сподівалася повернути колишні французькі колонії в США від Луїзіани до Небраскі. В прийнятій 13 травня 1861 р. Декларації про нейтралітет Англія, заявивши про своє невтручання в конфлікт, водночас визнала Конфедерацію воюючою стороною, що становило фактично перший крок до офіційного визнання. 31 жовтня 1861 р. Англія, Франція й Іспанія досягли згоди про інтервенцію в Мексиці. У жовтні 1862 р. у Франції був розроблений проект спільного виступу Англії, Франції й Росії проти Півночі. І хоча проект так і залишився на папері, загроза вступу європейських держав у війну залишалася реальною. Перелом у війні, який настав улітку 1863 р., не тільки усунув загрозу втручання в конфлікт Англії й Франції, а й привів незабаром до остаточної перемоги Півночі над Півднем. Перехід ініціативи в руки Федерації багато в чому став можливий завдяки значній перевазі в ресурсах. На Півночі у 23 штатах мешкало 22 млн чоловік, на Півдні в 11 штатах — усього 9 млн, 4 млн із яких становили чорношкірі раби. Північ виробляла три чверті промислової продукції країни і мала широку мережу залізниць та судноплавних каналів, тоді як на Півдні майже зовсім не була розвинута індустрія. Підтримка Півночі негритянським населенням зміцніла після оприлюднення в 1862 р. урядової заяви про звільнення рабів. Перейшовши в наступ у 1864 р., армія Федерації під командуванням генерала Улліса Гранта здобула у квітні 1865 р. столицю Конфедерації місто Річмон. Армія конфедератів на чолі з генералом Робертом Лі капітулювала. Війна 1861—1865 рр. була жорстокою й кровопролитною: Північ втратила 360 тис. убитими, Південь — 250 тис. Перемога Півночі в Громадянській війні забезпечила ліквідацію економічної й політичної роз'єднаності країни, скасування рабства, установлення капіталістичних відносин в аграрному секторі та перемогу фермерського шляху розвитку сільського господарства на більшій частині території США. Після Громадянської війни настав період реконструкції Півдня (1865 – 1877 рр.). Були створені умови для капіталістичного розвитку цього регіону й завершення процесу формування єдиного національного ринку. Все це викликало справжній бум ділової активності й підприємництва в США, що перетворило їх до кінця XIX ст. в найбільш високорозвинену індустріальну країну світу.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Громадянська війна у США 1861 – 1865 рр.» з дисципліни «Всесвітня історія»
