У XVI – ХVП ст. Англія пережила промислове піднесення, яке дістало назву малої промислової революції. За короткий термін в Англії відбувся бурхливий розквіт мануфактурного виробництва. Великі мануфактури постали в гірничодобувній, кораблебудівній промисловості, виробництві зброї та інших промислових галузях. Особливо активно розвивалося промислове сукнарство, основою якого було вівчарство. Для розширення пасовищ лендлорди захоплювали общинні селянські землі та обгороджували їх парканом. Процес обезземелювання селян назвали «обгороджуванням». Таким чином в Англії створилися дві важливі умови 15 розвитку капіталістичного виробництва – первісне накопичування капіталу, тобто процес відокремлення безпосередніх працівників, насамперед селян, від засобів виробництва, в результаті якого вони перетворювалися на капітал, а працівники – в найманих робітників, і створення ринку робочої сили. Первісному нагромадженню капіталу сприяла також активна колоніальна експансія. Було створено низку купецьких компаній (Московська, Африканська, Остзейська, Ост- Індійська, Східна), які одержували від уряду субсидії й привілеї на монопольне ведення зовнішньої торгівлі у визначених регіонах. Проте система феодальних відносин до початку XVII ст. вже серйозно перешкоджала подальшому розвитку Англії. Вся влада в країні перебувала в руках феодального дворянства й короля, основу прибутків яких становило феодальне право на землю. Переважна частина середнього й дрібного дворянства мусила пристосовуватися до потреб ринку, активно займаючись господарською і фінансовою діяльністю. Задовго до революції почала формуватися спілка нового дворянства і буржуазії, зацікавлених у реформуванні суспільства й розширенні повноважень парламенту. Тривале протистояння короля і парламенту призвело навіть до розпуску останнього в 1629 р. Розв'язавши війну з Шотландією і потребуючи додаткових засобів для її ведення, Карл І Стюарт змушений був скликати парламент, адже тільки він мав повноваження затверджувати податки. 3 листопада 1640 р. зібрався новий парламент, що ввійшов в історію як Довгий парламент (проіснував понад 12 років). Саме з цих подій у країні почалася революція. В ході двох громадянських війн 1642 – 1646 рр. і 1648 р. парламентська армія, створена Олівером Кромвелем, за підтримки купецтва, підприємців, нового дворянства, фермерів та міських низів здобула вирішальні перемога в битвах при Нейзбі (1645 р.) та Престоні (1648 р.). Короля Карла І усунули від влади, а потім стратили. 19 травня 1649 р. Англія була проголошена республікою. Під час громадянської війни парламент конфіскував землі короля, феодальної знаті та церковні володіння Кошти, отримані від продажу землі, стали державними. В результаті революції владу захопили багаті купці, підприємці та нове дворянство. Вся законодавча влада сконцентрувалася в руках палати громад, парламент став однопалатним. Виконавча влада перейшла до рук Ради, якою неподільно керував О. Кромвель. Зацікавлені в захисті своїх інтересів, нове дворянство і буржуазія підтримали встановлення одноособової влади Кромвеля, що набрала в 1653 р. форми військової диктатури — протекторату («протектор» — захисник). Кромвель підтвердив чинність усіх законів Довгого парламенту, що захищали інтереси нового дворянства. Як внутрішня, так і зовнішня політика нового уряду проводилася в інтересах англійської буржуазії. Була скорена Ірландія і приєднана Шотландія. В 1654 р. Кромвель домігся перемоги над Голландією — головним морським супротивником і торговельним суперником Англії. Учасниками мирного договору стали також союзники Голландії: Данія, Швейцарія, ганзейські міста та деякі князівства північної Німеччини. Одночасно були підписані вигідні торговельні договори зі Швецією, Данією, Португалією, що поставили ці країни в економічну залежність від Англії. Англії вдалося також домогтися перемоги над Іспанією, що відкрило їй можливість торгівлі в Америці Після смерті О. Кромвеля в 1658 р. між його генералами розгорнулася боротьба за владу. Представники буржуазії та нового дворянства дійшли висновку про необхідність реставрації (повернення на трон) династії Стюартів, убачаючи в цьому єдину реальну можливість забезпечити стабільність та захист нової приватної власності. В результаті таємних переговорів генерал Джордж Монк, який командував англійськими військами в Шотландії, досягнув домовленості про повернення до Англії принца Уельського (Карла II) – сина страченого короля. В 1660 р. була відновлена королівська влада на чолі з Карлом II. Його повернення стало результатом компромісу з новим дворянством і буржуазією. Повертаючи собі трон, король визнавав повноваження парламенту, підтверджував права нових дворян та буржуазії, погоджувався також з обмеженням своїх прав та власності. Дещо закріпивши свої позиції, Карл II, а після його смерті в 1685 р. Яков II почали проводити політику, спрямовану на реставрацію абсолютистських порядків та відновлення впливу католицизму. Вважаючи, що така політика не тільки суперечить інтересам промислового та торговельного капіталу Англії, а й може викликати нову революцію, влітку 1688 р. англійська буржуазія запросила на престол штатгальтера Голландії Вільгельма III Орокського, зятя Якова II. Виник новий конфлікт, який було вирішено в 1688 – 1689 рр. мирним шляхом. Вільгельм III, що спирався на підтримку більшості буржуазії та дворянства, став королем Англії. Останній із Стюартів – Яков II мусив утікати до Франції. Таким чином у результаті державного перевороту, який підтримали уряд і навіть деякі члени королівської родини, в Англії був установлений режим конституційної монархії. Основою нової форми державного правління став прийнятий парламентом восени 1689 р. «Білль про права» (білль – закон ). Він заклав правові основи конституційної монархії. Починаючи з 70-х років XVII ст. в Англії склалася й існує до сьогоднішнього дня двопартійна система. Партія торі (консерватори) в період свого виникнення представляла інтереси королівського двору, партія вігів (ліберали) — інтереси парламенту. Політична перемога англійської буржуазії в XVII ст. відкрила перед нею можливості здійснити стрімкий перехід від старих феодальних порядків до нових форм суспільних відносин та способу виробництва.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Англійська буржуазна революція» з дисципліни «Всесвітня історія»
