СТЕЦЬКО Ярослава Йосипівна (уроджена Музика Ганна Йосипівна; 14.05.1920—12.03.2003) — громад. і політ. діячка. Дружина Я.С.Стецька. Н. в с. Романівка (нині село Теребовлянського р-ну Терноп. обл.). Навч. в Теребовлянській польс. г-зії, де і вступила до лав Організації українських націоналістів (1938, псевдо — Слава). Вищу освіту здобувала у Львів. політехніці та Школі політ. наук (Мюнхен, Німеччина) за фахом конференц-перекладач. Володіла англ., нім., франц., іспанською, італ., польс., словац. та білорус. мовами. Співорганізатор Червоного Хреста УПА, жін. мережі та юнацтва ОУН. 1943 ув’язнена німцями в м. Львів. Після Другої світової війни — на еміграції в Мюнхені (1944—91). Була членом Центр. управи Спілки української молоді (1948—53), з 1968 — керівник сектору зовн. політики Проводу ОУН (революційної), член ЦК Антибільшовицького блоку народів (АБН), шеф пресового бюро АБН, редактор квартальника «Ukrainian Review», співорганізатор Європ.
ради за свободу. Після смерті свого чоловіка Я.Стецька очолила Провід ОУН (революційної; 1986—2001) і стала Президентом АБН (1986—2003). Улітку 1991 повернулася в Україну, виголосила промову на святкуванні 50-ліття створення Українського державного правління у Львові 30 червня 1941. Очолила новостворений Конгрес українських націоналістів (1992— 2003). У березні 1994 представники КУНу взяли участь у перших за часів незалежності виборах до Верховної Ради України й отримали 5 депутатських мандатів, але С. в тих виборах участі не брала, оскільки не мала на той час укр. громадянства. На поч. 1997 взяла участь у дострокових виборах до ВР України в Надвірнянському виборчому окрузі Івано-Франк. області (виборчий округ № 89) і перемогла на них, отримавши 86,6 % голосів виборців. 2 березня 1997 склала присягу нар. депутата України. Була народним депутатом України 2-го, 3-го і 4-го скликань. Як найстаріший депутат ВР України двічі — 12 травня 1998 і 14 травня 2002 — відкривала засідання першої сесії новообраної Верховної Ради і зачитувала всьому загалу присягу нар. депутатів. Почесна громадянка Львова (1993). Нагороджена орденом княгині Ольги 3-го ст. Через важку хворобу 2003 приїхала на лікування до Мюнхена, де й померла. Похована на Байковому цвинтарі в Києві. 20 жовтня 2007 в Києві на Байковому кладовищі було урочисто відкрито пам’ятник С. Меморіальні дошки, присвячені пам’яті С., встановлені також на будинках в Івано-Франківську та Тернополі. Літ.: Батенко Т. Вічна революціонерка. «Поступ», 2000, № 84 (513), 13—14 травня; Померла Слава Стецько. «Свобода», 2003, ч. 11, 14 березня; Заєць В. «А ти, славна Україно, не забудь за мене!...». «Нація і держава», 2005, № 80, 16 травня; Скотникова О., Крупник О. Жінка-легенда. «Україна молода», 2011, № 143, 16 серпня; Мельничук Б. та ін. Вірна дочка України: Слава Стецько: Життєпис у боротьбі. Тернопіль, 2011; Слава Стецько. Web: http://oun-upa.info/personalities/#stetsko_slava. Ю.А.Черченко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Стецько Ярослава Йосипівна» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
