СТАНКО Володимир Никифорович (19.02.1937—16.02.2008) — історик, археолог, етнолог. Д-р іс- тор. н. (1983), професор (1989). Дійсний член Рос. академії природничих наук (відділення археології та антропології; 1999). Н. в с. Тернівка (нині у складі м. Миколаїв). 1960 закінчив істор. ф-т Одес. ун-ту, із 1968 — його викладач. Канд. дис. на тему: «Мезоліт Північно-Західного Причорномор’я» (1967), докторська дис. на тему: «Мирне: Проблеми мезоліту степів Північного Причорномор’я» (1983). 1976—89 — зав. Відділу археології Пн.-Зх. Причорномор’я Ін-ту археології АН УРСР (Одеса), 1993 — кафедри археології та етнології України Одес. ун-ту, 1994—2003 — декан істор. ф-ту Одес. ун-ту. Дослідження присвячені первісній археології, зокрема археології палеоліту (Анетівка-I і II, Івашково) і мезоліту (Мирне, Білолісся, Гіржеве), палеоекономіці, палеоекології, давній історії, етнології. У них вперше розроблені нові методики вивчення пам’ятників кам’яного віку, схема комплексного аналізу структури мезолітичного соціуму. Автор 4-х монографій, понад 130-ти наук. праць. Осн. праці: «Мирное: Проблема мезолита степей Северного Причерноморья» (1982), «Позднепалеолитическое поселение Анетовка II» (1989, у співавт.), «Финальный палеолит и мезолит горного Крыма» (1994, у співавт.), «Історія первісного суспільства» (1999, у співавт.), гол. редактор і співавтор 1-го тому «Давньої історії України» (1997). Лауреат Держ. премії України в галузі н. і т. (2002).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СТАНКО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
