CПРАВНИК (капітан-справник, земський справник, повітовий справник) — вища адміністративно-поліцейська посада в повіті Рос. імперії, яка запроваджувалася в укр. губерніях законодавчим актом «Учреждения для управления Всероссийской империи» від 7 листопада 1775. Його повноваження полягали в дотриманні населенням повіту громад. безпеки, послуху та покори владі, своєчасному надходженні держ. податків і викупних платежів та оброків, сприянні поліції в ліквідації злочинності, крадіжок, вжитті заходів проти епідемій та епізоотії. Відповідав за стан шляхів у повіті, переправ, а також за постій військ та виділення пасовиськ для коней військових, за пожежну безпеку, мав заохочувати населення до землеробства, працьовитості, створення запасів хліба, ліквідації такого соціального явища, як жебрацтво. Упродовж 1775—1863 був головою земського суду й керував його діяльністю, із правом призупиняти рішення суду, та контролював його канцелярію. Без дозволу С. заборонялося в суд. справах ув’язнювати та допитувати обвинувачених. Із 1785 призначався відповідальним за утримання арештантів (колодників) та переміщення їх територією повіту. Очолював повітові розпорядчі к-ти і тюремні попечительства, був членом повітового у військ. повинностях присутствія. Із 1817 призначений відповідальним за вибори органів самоврядування в поселеннях державних селян. Із набуттям чинності карантинного статуту 1832 земський С. організовував боротьбу із поширенням епідемій. Приймав присягу з 1838 в синагогах від членів кагалів. Із 1837 йому підпорядковувалися станові пристави, яких він мав право, узгоджуючи з губерн-
770 CПУСТ
І.І. Срезневський.
Срібляник Святополка Окаянного.
ським правлінням, звільняти з посад або переводити на ін. У зв’язку з польс. маніфестаціями 1861 справники зх. губерній Рос. імперії наділялися надзвичайними повноваженнями: у разі спротиву властям вони могли в обхід губернатора самостійно викликати війська та застосовувати зброю для придушення виступів. Унаслідок реформи поліції 1862 назва посади змінилася на «повітового справника». Здійснював кер-во слідством до запровадження суд. статутів (1864). Він же схвалював і звільняв із посад польових і лісних сторожів. Із 1889 відповідав за ведення метричних книг серед старообрядців. До 1862 посада С. була виборною (кожні три роки) від дворянського стану, за винятком кількох років за рос. імп. Павла I, коли на основі його указу від 14 вересня 1799 справників у трьох правобереж. губерніях (Київська губернія, Подільська губернія, Волинська губернія) призначав губернатор. 1805 рос. імп. Олександр I вніс суттєві уточнення до процедури призначення чиновників на цю посаду. У Катеринославській губернії, Херсонській губернії, Таврійській губернії, а також Київ., Подільській, Волин. губерніях вона залишалася призначуваною губернатором, за поданням якого міністр внутр. справ Рос. імперії вносив кандидатури на схвалення Правительствуючим Сенатом. Звільняв з посади С. губернатор, однак за участю губернського правління. У разі занедбання служби, зловживання посадою земські справники підлягали суд. переслідуванню з повідомленням Правительствуючому Сенатові. 1816 верховна влада визнала за недоцільне бюрократичне призначення на цю посаду, бо чиновники із центру не володіли місц. специфікою, зокрема не знали судочинства та особливих прав цих губерній, тому 1816 було поновлено виборність посади від дворянської корпорації зі схваленням губернаторами в губерніях Правобережної України. 1817 таку ж практику за пропозицією херсонського військового губернатора О.Ланжерона, підтрима-
ною міністром юстиції Д.Трощинським, поширено на Херсон., Катериносл. і Таврійську губернії. Через незнання татар. дворянами рос. мови та діловодства її було 1821 скасовано для справників Таврійської губ., 1825 — для Київської. Із 1825 у правобереж. губерніях дозволено на посади повітових справників призначати дворян польського походження без чину, якщо вони мали трирічний досвід виборної служби на посадах згідно з Табелем про ранги. Рос. імп. Микола I посилив вимоги до польс. дворян: при бездоганній виборній службі із освоєнням рос. діловодства їх на посаду повітового С. схвалювало МВС Рос. імперії. Внаслідок польс. Листопадового повстання 1830 (див. Польське повстання 1830—1831) кандидатів на цю посаду призначав і звільняв міністр внутр. справ Рос. імперії, а для посилення відповідальності повітового С. за становище повіту йому вдвічі збільшувалося жалування з виділенням додаткових 500 рублів на поїздки по повіту. Після 1862 С. призначався і звільнявся губернатором. На цю посаду з 1863 дозволено призначати військ. офіцерів. Посада відповідала IХ класу Табеля про ранги. У губерніях, де вона була виборною, С. користувався правом на мундир чиновника від корони. Ліквідована Тимчасовим урядом 11 березня 1917.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «CПРАВНИК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
