СЛАБЧЕНКО Михайло Єлисейович (21.09.1882—27.11.1952) — історик, правник, економіст, археограф, публіцист, діяч національно-визвольного та культурно-освітнього рухів, прихильник соціал-демократ. ідей. Дійсний член ВУАН (1929). Професор (1920), д-р історії (1928). Батько Т.Слабченка. Н. в передмісті м. Одеса. Закінчив Новорос. ун-т в Одесі (1910), вчився в Паризькому ун-ті (1911). У 1920-ті рр. — лідер українознавців Одеси, професор Одес. ін-ту нар. освіти (1920—30), Археол. ін-ту та ін. вузів; член наук. т-в (Історичного товариства Нестора-літописця, Всеукраїнської наукової асоціації сходознавства, Одеської комісії краєзнавства при ВУАН та ін.);
співробітник комісій ВУАН (історії західнорус. та укр. права, порайонного дослідження історії України та ін.); чл.-кор. Укр. НДІ марксизму-ленінізму. Фундатор осередку укр. історіографів Одеси — керівник істор. секції Одес. наук. т-ва при ВУАН (1926—30), філії Харків. науково-дослідної кафедри історії укр. к-ри (1926—30). Його учнями були О.Варнеке, С.Ковбасюк, М.Рубінштейн, Т.Слабченко. Автор більш як 240 публікацій, зокрема 12 монографій, серед яких визначаються досліди з політ., соціально-екон. та юрид. історії Гетьманщини й Запорожжя 17—18 ст., що зберегли своє наук. значення. С. створив власну схему історії України на базі соціологічного методу та поєднання істор., соціологічного, юрид. і політологічного підходів у річищі державницького напряму; був одним із засновників нац. історично-правової науки. Найбільш визначними працями вченого є такі: «Малорусский полк в административном отношении: Историко-юридический очерк» (1909); «Опыты по истории права Малороссии ХVII i XVIII вв.» (1919); «Організація господарства України: Від Хмельниччини до світової війни, т. 1: Господарство Гетьманщини, ч. 1—4» (1922—25); «Соціальноправова організація Січі Запорозької» (1927); «Паланкова організація Запорозьких Вольностів» (1929). Був репресований, засуджений у справі «Спілки визволення України» (1930). П. у м. Первомайськ у злиднях після відбуття покарання. Реабілітований 1989, поновлений в АН УРСР 1990.
621 СЛАБЧЕНКО
Євген Деслав (Є.А. Слабченко).
М.Є. Слабченко.
М.Є. Слабченко (у центрі) з учнями. Перший праворуч у 2-му ряду — його син Т.М. Слабченко.
622 СЛАБЧЕНКО
Бібліогр.: Академік М.Є. Слабченко: Наукова спадщина і життєвий шлях. Одеса, 1995. Літ.: Винар Б. Академік М.Є. Слабченко (матеріали до біографії). «УІЖ», 1982, № 3—4; 1983, № 1; Академік М.Є. Слабченко: Повернення в історію [Загальні збори Відділення історії, філософії та права АН України]. «Вісник АН України», 1993, № 2; Санцевич А.В. Видатний історик М.Є. Слабченко. К., 1993; Водотика С.Г. Академік М.Є. Слабченко: Нарис життя та творчості. К.—Херсон, 1998; Заруба В. Історик держави і права України академік М.Є. Слабченко (1882—1952). Дніпропетровськ, 2004. С.Г. Водотика.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Слабченко Михайло Єлисейович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
