«СИНОПСИС», «Синопсис или краткое собрание от различных летописцев о начале славенороссийского народа» — істор. твір, вперше виданий друкарнею Києво-Печерської лаври (1674). Його ймовірним автором є економ цього монастиря Пантелеймон Кохановський, а видавцем — типограф Іван Армашенко за бла-
гословення архімандрита лаври Інокентія Ґізеля. Наступні два видання (1678 і 1680) містили значні доповнення, особливо 3-тє. Текст пам’ятки умовно поділяється на 3 частини: у головній висвітлюється історія Київської Русі; у другій детально розповідається про Куликовську битву 1380; у третій — про чигиринські походи 1677—78 і правління царя Федора Олексійовича. Автор С. працював далі над своїм твором, про що свідчать величезні рукописні істор. компіляції «Хронограф» (1681), «Обширний синопсис руський» (1681—82). «С.» має компілятивний характер, при його написанні були використані Іпатіївський літопис, хроніки О.Гваньїні, М.Кромера, М.Стрийковського, Дж.Ботеро, «Paterikon» С.Косова (К., 1635), перша частина хроніки Ф.Софоновича тощо. Оригінальних звісток мало (бл. 30), і вони стосуються дрібних уточнень. «С.» став першим значним друкованим істор. твором у сх. слов’ян, і це забезпечило йому велику популярність. За 150 років він витримав бл. 30 видань, використовувався як посібник з історії не тільки в Україні, Білорусі та Росії, але й Сербії, Болгарії, Молдові. Твір перекладався молдов., грец., лат. мовами. Для істор. концепції автора С. характерним є монархізм, провіденціалізм, промоск. тенденції, причому останні визначалися тодішньою політ. кон’юнктурою. У зв’язку із загрозою з боку Османської імперії автор С. увів у твір (2-ге й 3-тє видання) актуальні істор. сюжети про розгром ординців темника
566 СИНЯ
Мамая 1380 та оборону Чигирина. Велике місце відводиться в «С.» історії Києва як центру православ’я у Сх. Європі, а також Києво-Печерській лаврі. Вид.: Sinopsis, Kiev 1681. K`ln— Wien, 1983; Жиленко І. Синопсис Київський. К., 2002. Літ.: Мыцык Ю.А. Влияние «Кройники» Феодосия Софоновича на киевский «Синопсис». В кн.: Некоторые проблемы отечественной историографии и источниковедения. Днепропетровск, 1972; Його ж. Украинские летописи XVII века. Днепропетровск, 1978; Корпанюк М. Слово. Хрест. Шабля. К., 2005. Ю.А. Мицик.
гетьманського перевороту 1918 роззброєна та розформована нім. командуванням за погодженням із військ. міністром УНР О.Жуковським. За Директорії Української Народної Республіки в січні 1919 була здійснена спроба відновити С.д. в Києві. Проте до квітня 1919 було сформовано лише 1-й Синій полк (350 вояків, командир — сотник О.Вишнівський). Згодом полк увійшов до складу Залізної д-зії Армії УНР як 7-й Синій полк. Літ.: Зелинський В. Синьожупанники. Берлін, 1938; Історія українського війська (від княжих часів до 20-х років ХХ ст.). Львів, 1992; Голубко В. Армія Української Народної Республіки 1917—1918. Львів, 1997; Литвин М.Р., Науменко К.Є. Збройні сили України першої половини ХХ ст.: Генерали і адмірали. Х., 2007; Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). К., 2007; Його ж. Українські збройні сили, березень 1917 р. — листопад 1918 р. (організація, чисельність, бойові дії). К., 2009. А.О. Буравченков.
Ви переглядаєте статтю (реферат): ««СИНОПСИС»» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
