СЕВРЮК Олександр Олександрович (1893—27.12.1941) — громад. і політ. діяч, дипломат. Н. в м. Київ (за ін. даними, у м. Бердичів). Вищу освіту здобув у Петрогр. технологічному ін-ті. Член укр. студентської громади та Ін-
формаційного бюро укр. студентських орг-цій Петрограда. Член Української Центральної Ради від студентських орг-цій. Належав до Української партії соціалістівреволюціонерів, входив до ЦК партії, яку репрезентував у Комітеті Української Центральної Ради. 25 жовтня 1917 обраний до Крайового комітету по охороні революції в Україні. 15 січня 1918 очолив укр. делегацію на мирних переговорах у Бресті (нині місто в Білорусі). Вона домоглася гарантій Українській Народній Республіці з боку Німеччини та Австро-Угорщини, які визнавали незалежність України. Представники Австро-Угорщини підписали окрему таємну угоду про створення зі Східної Галичини та Буковини коронного краю, а також особливу угоду про статус Холмщини. 16 березня 1918 призначений повноважним посланником УНР у Бухаресті (Румунія) з дорученням підписати мирний договір із Румунією й домогтися від неї визнання України. Напередодні гетьманського перевороту 1918 виїхав як дипломатичний представник УНР до Німеччини. На цій посаді припустився прикрої помилки, яка призвела до відмови Австро-Угорщини виконати взяті на себе зобов’язання щодо утворення із західноукраїнських земель окремого коронного краю. 15 лютого 1919 призначений керівником укр. дипломатичної місії в Італії, яка мала займатися справою повернення на Батьківщину полонених українців. Не виконав покладених на нього обов’язків і в липні 1919 був усунений із посади. Із 1920 перебував на еміграції у Франції. Співробітничав з газ. «Українські вісті», де опублікував цикл статей про мирні переговори у Бресті. Перейшов на рад. позиції. 1928 відвідав УСРР. Існує версія про його зв’язки з рад. спецслужбами. Із 1930-х рр. проживав у Німеччині. Працював у мін-ві авіац. пром-сті. На початку нападу Німеччини на СРСР у донесеннях членів Організації українських націоналістів містилася інформація, що С. консультує А.Розенберга щодо слов’ян. питань. Загинув у залізничній катастрофі поблизу м. Франкфуртна-Одері (Німеччина).
Літ.: Вєдєнєєв Д., Бурим Д. Дмитро Дорошенко і «справа Севрюка». В кн.: Наукові записки: Збірник праць молодих вчених та аспірантів Інституту української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України. К., 1997; Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник. К., 1998; Довідник з історії України. К., 2001. Т.С. Осташко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СЕВРЮК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
