РУСЬКА МЕТРИКА, Волинська метрика — реєстрові книги Рус. канцелярії (структурного підрозділу королів. канцелярії Речі Посполитої), які велися з 1569 до 1673. Книги містили в собі офіц. копії (вписи), що поширювали свою юрисдикцію на 4 укр. воєводства: Київське воєводство, Волинське воєводство, Брацлавське воєводство і Чернігівське воєводство. Рус. канцелярія як складо-
Руська метрика. Книга 23. Титульний аркуш.
середовищі, близькому до канцелярії, а вже принаймні із серед. 1630-х рр. увійшла до політ. лексики шляхти. Факторами, що визначали сам факт ведення книг Р.м., виступали окремі для укр. воєводств право та діловодна мова. Після набуття чинності у Великому князівстві Литовському Статуту 1588 (див. Статути Великого князівства Литовського) в серед. 1590-х рр. з’явився термін для окреслення цієї правової системи — «волинське право». Поступова полонізація укр. документа в королів. канцелярії отримала потужний імпульс із приєднанням до Речі Посполитої Чернігово-Сіверщини 1618, документи щодо якої вписувалися як до Руської, так і до Коронної метрик. На серед. 1640-х рр. полонізація діловодства в Рус. канцелярії завершилася. Рус. канцелярія як структурна одиниця королів. канцелярії очолювалася канцлером коронним і підканцлером коронним. Як правило, зайнятість канцлера у реалізації зовн. політики та проведенні політики внутрішньої обумовила більшу причетність до кер-ва канцелярією підканцлера. До складу канцелярії входили секретарі. Вони поділялися на дві групи: ті, які одночасно були й писарями; ті, що виконували різні королів. доручення, але в канцелярському діловодстві безпосередньої участі не брали. Найважливіша роль у функціонуванні канцелярії належала рус. писарям. Початково їх одночасно працювало два; з поч. 1630-х рр. — лише один. Вони відповідали за ведення своїх книг, координували роботу підписків. Один із рус. писарів виконував одночасно й повноваження метриканта, що відповідав за збереження книг Рус. канцелярії. На окремих рус. писарів покладалися обов’язки декретових писарів щодо укр. воєводств. Вони провадили реєстр київ., волин., брацлавських і черніг. справ, які мали розглядатися на чергових сесіях асесорського, реляційного чи сеймового судів. Під кер-вом кожного писаря в канцелярії працювали щонайменше 2—3 підписки. Усього комплекс книг Рус. канцелярії налічує 28 чистових
книг, 3 чорнових книги; у 7-ми чорнових книгах Коронної канцелярії вміщуються окремі протоколи (чернетки) документів Рус. канцелярії. Книги Р.м. склалися як книги нового, не характерного для Коронної канцелярії, виду. Королів. канцелярія протягом часу функціонування Рус. канцелярії провадила 5 серій книг: книги записів, книги декретів, книги посольств, книги люстрацій та сигіляти. Книги Р.м., як правило, становлять симбіоз двох видів книг: книг записів та книг декретів. Особливий вид книг Р.м. виступав одним із факторів оформлення Рус. канцелярії як структурного підрозділу в королів. канцелярії. Книги Р.м. широко використовувалися укр. шляхтою, рідше — міщанами і духовними особами — для отримання виписів із документів, необхідних для суд. суперечок. Статут 1511 заборонив канцеляристам брати плату за пошуки документів у книгах, тому прохачі наймали сторонніх осіб, які цим займалися, — реквірентів. Проте писарі успішно обходили цю заборону і виконували такі процедури за відповідну плату. Саме в контексті необхідності проведення пошуків слід розглядати укладення в 1673 С.-К.Ганкевичем подокументного опису Р.м. — т. зв. Індексу. Протягом більше ніж ста років функціонування канцелярії в ній працювали 13 писарів. Термін виконання писарських обов’язків був різний: від 1 року (О.Крупецький) до 36 років (Ф.Олешко). Переважна більшість писарів походили з Волині (10), один — з Київщини, один — з Литви, один — з Корони. До королювання Владислава IV Ваза (1633—48) всі майбутні писарі рекрутувалися із середовища дрібної, зрідка — середньої, шляхти. Після 1633 перевага віддавалася міщанам, що відображувало заг. тенденцію в королів. канцелярії. Влада таким чином намагалася вивести канцелярію з-під впливу шляхти. Служба в канцелярії сприяла подальшій кар’єрі рус. писарів: 6 із них отримали різні земські уряди, 9 стали королів. секретарями. Окремі (Л.Пісочинський, З.Єло-
вицький, Ф.Олешко, Я.Марцинкевич, К.Мокосій-Баковецький) обиралися послами на вальний сейм, а також депутатами до Коронного трибуналу. Два рус. писарі (О.Крупецький, К.МокосійБаковецький) обрали духовну кар’єру і стали відповідно перемишльським та володимирським унійними єпископами. Представники писарської касти намагалися постійно декларувати свою повагу до закону, але реальні звичаї шляхетського життя примушували їх вдаватися й до протизаконних засобів реалізації шляхетської демократії. Приклад функціонування Рус. канцелярії дає можливість простежити розвиток регіональних інтересів та установок укр. шляхти. Їх згасання, викликане доцентровими тенденціями, що розвивалися в шляхетському середовищі Речі Посполитої, призвело до поглинення Рус. канцелярії Коронною. Дж.: Руська (Волинська) метрика: Книга за 1652—1673. Острог—Варшава—М., 1999; Руська (Волинська) метрика: Регести документів Коронної канцелярії для українських земель (Волинське, Київське, Брацлавське, Чернігівське воєводства) 1569—1673. К., 2002; Regesty dokument\w kancelarii koronnej dla ziem ukraiЅskich w ksi“gach Metryki Koronnej po»owy XVI — po»owy XVII w. [Електронний ресурс]: http://www.agad.archiwa.gov. pl/publikacje/MRut2.html. Літ.: Кеннеді Ґрімстед П. Руська серія Коронної метрики. В кн.: Руська (Волинська) метрика: Регести документів Коронної канцелярії для українських земель (Волинське, Київське, Брацлавське, Чернігівське воєводства) 1569—1673. К., 2002; Кулаковський П. Канцелярія Руської (Волинської) метрики 1569—1673 рр.: Студія з історії українського регіоналізму в Речі Посполитій. Острог— Львів, 2002. П.М. Кулаковський.
товському — актово-урядова мова канцелярій центр. та місц. судово-адм. установ та судочинства. Зокрема, Р.м. були написані Судебник Казимира IV 1468 і Cтатути Великого князівства Литовського (1529, 1566, 1588), які діяли у ВКЛ в 16 ст., у Правобережній Україні — також у 17—18 ст., у Білорусі — до 1840. Р.м. грамот і ділового листування 14—16 ст. має територіальні відмінності у відображенні місц. мовних особливостей (галицьких, поліських, білоруських). Використовувалася також у творах на світські та реліг. теми; 3) істор. назва укр. мови на західноукр. землях — у Галичині, на Буковині, у Закарпатській Україні та в країнах, де компактно проживають вихідці із цих земель (Польща, Словаччина, Сербія, Хорватія, Румунія, Боснія і Герцеговина). Назва «руський язик» увійшла також у науково-навч. літературу Західної України в 19 — 1-й пол. 20 ст. (букварі та граматики І.Вагилевича, І.Могильницького, Я.Головацького, Й.Лозинського, С.Смаль-Стоцького та інших). Літ.: Булаховський Л.А. Питання походження української мови. К., 1956; Кочиш М. Граматика руского язика: Фонетика, морфологія, лексика. Нови Сад, 1974; Рамач Ю. Руска лексика. Нови Сад, 1983; Огієнко І. Історія української літературної мови. К., 1995; Русанівський В.М. Історія української літературної мови. К., 2002. Г.П. Півторак.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «РУСЬКА МЕТРИКА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
