РАТУША (польс. ratusz, від нім. Rat — рада — та Haus — будинок) — орган міськ. самоврядування. На території України ратуші вперше з’явилися в 14 ст. в західноукр. містах, напр. у Львові. У 15 ст. в містах з магдебурзьким правом Р. замінив магістрат. До поч. 18 ст. ратуші діяли в невеликих, т. зв. непривілейованих (без магдебургії), містах і деяких містечках. Від 1727 в Рос. імперії, у т. ч. на укр. землях, які входили до її складу, компетенція Р. в основному звелася до суд. і фінансових справ. «Установлення про губернії» 1775, видане царським
Ратуша в м. Київ. 17—18 ст. Фасад. Креслення архітектора А. Меленського. Початок 19 ст.
урядом, перетворило ратуші на станові суд. органи для міщан і купців. Жалувана грамота містам 1785 обумовила заміну Р. і магістрату міськими думами в багатьох укр. містах. Остаточно скасовані судовою реформою 1864 і міською реформою 1870. Протягом усього існування ратуші, як і магістрати, були отримувачами натуральних та грошових зборів, на них виконувалися різноманітні роботи податним населенням. Літ.: Антонович В. Исследование о городах Юго-Западной России по актам 1432—1798 гг. В кн.: Архив Южной и Западной России, т. 1, ч. 5. К., 1870; Компан О.С. Міста України в другій половині XVII cт. К., 1963; История Украинской ССР, т. 3. К., 1983; Сас П.М. Феодальные города Украины в конце XV — 60-х годах XVI в. К., 1989; Історія української культури, т. 3: Українська культура другої поло-
вини ХVII — ХVIII століть. К., 2003; Історія українського селянства, т. 1. К., 2006; Економічна історія України: Історико-економічне дослідження, т. 1. К., 2011. О.І. Гуржій.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «РАТУША» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
