РАДИ ПОСЛІВ РІШЕННЯ ВІД 15 БЕРЕЗНЯ 1923 ПРО СХІДНУ ГАЛИЧИНУ
РАДИ ПОСЛІВ РІШЕННЯ ВІД 15 БЕРЕЗНЯ 1923 ПРО СХІДНУ ГАЛИЧИНУ — постанова органу Ліги Націй про приєднання Східної Галичини до Польщі. Рада Ліги Націй на засіданні 23 лютого 1921 в Парижі (Франція), визнавши, що сувереном Сх. Галичини за міжнародно-правовими нормами залишилися країни Антанти (Польща — тільки тимчасовий військ. окупант), ухвалила передати розгляд питання правно-держ. статусу Сх. Галичини Раді послів д-в Антанти. Рішення давало можливість екзильному урядові, представницьким інституціям Західноукраїнської Народної Республіки, політ. партіям і громад. орг-ціям Сх. Галичини продовжити боротьбу за незалежність ЗУНР, усупереч діям польс. уряду, який домагався приєднання цієї території до Другої Речіпосполитої. 15 березня 1923 Рада послів д-в Антанти ухвалила: «Враховуючи, що польський уряд звернувся 15 лютого 1923 р. до Конференції послів із проханням, щоб держави, представлені на Конференції, використали своє право, враховуючи, що Австрія відмовилася від прав на територію поза кордонами Австрії, враховуючи, що Польща визнає,
В.В. Радзимовська.
110 РАДИ
що в етнічних кордонах Східної Галичини потребує режиму автономії, і враховуючи, що між Польщею та країнами Антанти існує договір від 28 червня 1919 р., яким підтверджені національні гарантії для всіх жителів незалежно від раси, мови і релігії, враховуючи Ризький мир про кордон із Росією ... Конференція послів вирішує визнати за Польщею всі права суверена на територіях, розташованих між вищеозначеними кордонами й іншими кордонами польської території, з урахуванням положень Сен-Жерменського мирного договору щодо зобов’язань, які несуть країни, що одержали території колишньої Австро-Угорської монархії». Ухвалу підписали Р.Пуанкаре (Франція), Б.Філіппс (Велика Британія), Р.Авезана (Італія), М.Матсуда (Японія). Осн. причинами ухвалення рішення Ради послів д-в Антанти були: 1) Ризький мирний договір між РСФРР і УСРР та Польщею 1921; 2) зростання впливу в Центрально-Сх. Європі полонофільської Франції; 3) консолідація внутрішньополітичних відносин у Польщі; 4) прихід до влади у Великій Британії Консервативної партії; 5) стабілізація рад. режиму; 6) активна зовн. політика польс. уряду. Рішення викликало обурення екзильного уряду ЗУНР, Української національної ради ЗУНР, укр. політ. партій і громад. орг-цій краю та еміграції. Офіційно тільки уряди РСФРР і УСРР протестували проти намірів країн Заходу вирішувати долю Сх. Галичини без участі її населення. Літ.: Західно-Українська Народна Республіка. 1918—1923: Історія. Івано-Франківськ, 2001; Кугутяк М. Історія української націонал-демократії (1918—1929), т. 1. К.—Івано-Франківськ, 2002; Соляр І. Консолідаційні процеси національно-державницьких сил Західної України (1923—1928). Львів, 2010. І.Я. Соляр.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «РАДИ ПОСЛІВ РІШЕННЯ ВІД 15 БЕРЕЗНЯ 1923 ПРО СХІДНУ ГАЛИЧИНУ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
