ПОРШ Микола Володимирович (псевд. — Гордієнко; 19.10.1879— 16.04.1944) — політ. і громад. діяч, економіст, публіцист. Один
із теоретиків укр. соціал-демократ. руху. Н. в м. Лубни. Навч. в Лубенській г-зії, увійшов до укр. гімназійного гуртка, заснованого В.Шеметом. Під час навчання в Київ. ун-ті належав до укр. студентської громади й очолював Київ. к-т Революційної української партії. Разом із Д.Антоновичем редагував парт. час. «Праця» (Львів, 1904—05). Співробітничав у газ. «Селянин», провадив агітаційно-пропагандистську роботу в Києві та Ніжині. Із 1906 очолював Українську соціал-демократичну робітничу партію. У внутрішньопарт. дискусії із групою М.Меленевського П. разом з М.С.Ткаченком відстоював необхідність збереження принципу самостійності України та існування РУП як незалежної укр. соціал-демократ. партії. Водночас став відомим кооп. діячем, організатором кооп. т-в і спілок. Підготував і видав наукові дослідження зі статистики — «Статистика землеволодіння в 1905 р.» (1907), «Із статистики України» (1907) та ін. Після Лютневої революції 1917 — член Київ. губернського виконкому Ради об’єднаних громад. орг-цій, голова Всеукраїнської ради робітничих депутатів, член ЦК УСДРП, Української Центральної Ради та Малої Ради (Комітету Української Центральної Ради). У вересні 1917, полемізуючи під час внутрішньопарт. дискусій з В.Винниченком та Б.Мартосом, вказував на протилежність екон. інтересів України і Росії, висловлювався за політ. незалежність України. У вересні 1917 брав участь у Демократичній нараді в Петрограді (нині м. Санкт-Петербург), член Передпарламенту Росії. Із 1 листопада 1917 — ген. секретар праці, із 18 грудня 1917 — в. о. ген. секретаря військ. справ УНР. За його подданням 16 січня 1918 Мала Рада прийняла закон «Про народну армію», який регламентував осн. засади створення укр. армії на основі нар. міліції. 14 березня 1918 очолив комісію у справах товарообміну із Центр. д-вами при Раді нар. міністрів УНР, 19 квітня 1918 — голова укр. делегації на мирних переговорах із РСФРР. 23 квітня 1918 від України підписав «Господарський договір між УНР, Німеччиною і Австро-Угорщиною».
За часів Української Держави П.Скоропадського займав антигетьман. позицію — став активним учасником опозиційної урядові орг-ції — Українського національного союзу. Був заарештований разом із С.Петлюрою (27 липня 1918), звільнений напередодні повстання Директорії УНР. Протягом 1919—20 — посол УНР у Німеччині. Ініціював створення Балтійсько-Чорномор. федерації, що ставила своєю метою об’єднання країн, яким загрожувала небезпека з боку більшовицької Росії. 18 лютого 1919 скликав в укр. посольстві в Берліні (Німеччина) українсько-литовсько-білорус. нараду, на якій поставив на обговорення низку проблем, спільних для України, Білорусі і д-в Балтики, стосовно: 1) небезпеки з боку Польщі; 2) небезпеки з боку більшовиків; 3) небезпеки з боку рос. реакції, яка відстоює «єдину і неділиму» Росію; 4) організації боротьби за міжнародні визнання; бажання мати спільні кордони; спільності екон., торг. інтересів та ін. Після відставки залишився на еміграції. Згодом відійшов від політ. діяльності і присвятив себе н.-д. роботі. У наук. працях чимало уваги приділив проблемі визиску царською Росією України та значенню останньої в екон. піднесенні Російської імперії. Під псевдонімом Гордієнко полемізував із П.Струве про перспективи самостійного розвитку укр. економіки. Автор перекладу на укр. мову праці К.Маркса «До критики політичної економії» (1923). П. у м. Берлін. Праці: Про автономію України, 1907; Автономія України і соціал-демократія, 1917; Україна в державному бюджеті Росії, 1918. Літ.: Українська Центральна Рада: Документи і матеріали, кн. 1—2. К., 1996—97; Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради. Біографічний довідник. К., 1998; Галаган М. З моїх споминів. К., 2005; Магурчак А. Громадсько-політична діяльність Миколи Порша (1900— 1921 рр.): Автореферат дис. ... канд. істор. наук. К., 2006. Т.С. Осташко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПОРШ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
