ПОПОВИЧІ — прізвища (частогусто — прізвиська) багатьох активних діячів Національно-визвол. війни укр. народу 1648—58 та доби Руїни: 1) Попович Михайло (справжнє прізвище — Панкевич; р. н. і р. с. невід.) н. в Чорнобилі, син місц. священика. Його брат був війтом м-ка Горностайпіль (нині село Іванківського р-ну Київ. обл.). Один із керівників повстання на Поліссі, чорнобильський полковник (1648—49), брав участь у поході М.-С.Кричевського 1649, будучи в другому ешелоні; обороняв Чорнобиль та Бабичі від ворожого наступу 1649. 1651 був горностайпільським сотником, але того ж року уже як полковник штурмував Гомель, брав участь у битві під Лоєвом (нині с-ще міськ. типу Гомельської обл., Білорусь); 2) Попович Іван (справжнє прізвище — Аврамович або Абрагамович; р. н. невід. — п., імовірно, 1659), син священика. 1649 І.Попович разом із братом (імовірно) Андрієм — у числі значних козаків Чернігівського полку. Як наказний черніг. полковник брав участь у штурмі Би-
хова (осінь 1654), а пізніше був повноправним черніг. полковником (1654—57); 3) Попович Іван Олексійович (імовірно; р. н. невід. — п. 1663), син священика. Н., очевидно, у Ходоркові Паволоцького полку (нині село Попільнянського р-ну Житомир. обл.). Уперше став наказним паволоцьким полковником в часи гетьманату Ю.Хмельницького. Коли гетьманом став П.Тетеря, то І.Попович, невдоволений його пропольс. орієнтацією, підняв повстання в Паволочі (нині село Попільнянського р-ну Житомир. обл.). Цей виступ було придушено, а І.Поповича заарештовано. Він дав обіцянку П.Тетері зійти з політ. сцени і стати священиком. У цьому його підтримали київський митрополит Діонисій Балабан і Гедеон (Юрій) Хмельницький. Однак після 20 (10) травня 1663 розстригся, знову став наказним паволоцьким полковником і підняв нове повстання проти П.Тетері, вступив у переговори з Я.Сомком. Цей виступ було придушено військами генерального осавула П.Дорошенка. І.Попович здався, його судили й публічно стратили в Корсуні до 25 (15) липня 1663. І.Попович став одним із прототипів паволоцького полковника Шрама (Чепурного) в романі П.Куліша «Чорна рада»; 4) Попович (Попенко) Іван — прізвисько гетьмана України (1672—87) І.Самойловича, який був сином священика; 5) Попович — уманський полковник (1712), козак Джереліївського куреня, прихильник кошового отамана К.Гордієнка. Літ.: Ляскоронский В. Паволоцкий полковник Иван Попович. «Киевская старина», 1889, т. 25; Петровський М. Три Поповичі: (З української просопографії ХVII в.). «Записки Ніжинського інституту народної освіти» (Ніжин), 1927; Кривошея В.В. Національна еліта Гетьманщини, ч. 2. К., 1998; Мицик Ю. Національно-визвольна війна українського народу 1648—1658 рр. на Сіверщині очима полонених повстанців. «Сіверянський літопис», 2000, № 3; Крикун М. Між війною і радою. К., 2006. Ю.А. Мицик.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПОПОВИЧІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
