ПОЛІЩУК Валеріан Львович (псевдоніми і криптоніми — Василій Сонцвіт, Микита Волокита, В.С., В.П., Н.В. та ін.; 01.10 (19.09).1897—09.10.1937) — поет, прозаїк, перекладач, журналіст, літ. критик, теоретик літератури, громад. діяч. Н. в с. Більче Боремельської волості Дубенського пов. (нині село Демидівського р-ну Рівнен. обл.) в сел. родині. Закінчив Мирогощанську двокласну школу; 1911—13 навч. в Луцькій г-зії, із 4-го класу — у 1-й Катериносл. г-зії (1914—17). У грудні 1914 поетичним дебютом П. став вірш «Круті і низькі береги» (у гімназичному збірнику «Первая ласточка»); відвідував гурток соціал-демократів, яким керував І.П.Мазепа. 1917 вступив до Петрогр. ін-ту цивільних інженерів, 1918 очолив Боремельський волосний земельний к-т; із червня 1918 співробітничав із газетою Селянської спілки «Народна воля» (Київ), був секретарем ж. «Шлях»; у Катеринославі (нині м. Дніпропетровськ) — секретар ж. «Республіканець», співробітник ж. «Січ», 1919 опублікував поему «Сказання давнєє про те, як Ольга Коростень спалила». Зі змінами влади П. не раз заарештовували (гетьманці, петлюрівці, денікінці). Учасник повстанського руху Директорії Української Народної Республіки: член Чорномор. коша, секретар діяча УНР М.Шаповала; у січні 1920 потрапив до табору інтернованих вояків Армії УНР (Рівне); навч. на істор. ф-ті Кам’янець-Подільського ун-ту, редагував студентський ж. «Нова думка». Працював у бібліотечному відділі Подільської губнаросвіти. Із 1920 активно друкувався («Червоний шлях», «Шлях мистецтва» та ін.). Повернувшись до Києва, співпрацював із газ. «Більшовик», створив мистецьке об’єднання «Гроно» (жовтень 1920), видавав однойменний альманах; активно друкувався (поетичні збірки «Сонячна міць» (К., 1920), «Вир ре-
В.Л. Поліщук.
волюції» та «Вибухи сили» (Катеринослав, січень 1921)). Із переїздом до Харкова (1921) став активним учасником організації укр. літ. процесу, членом «Гарту» (1923), засновником літературномистецької групи «Авангард» (1925—30), членом Спілки рад. письменників України (1934). Початкові поезії П. були позначені впливом О.Олеся, С.Надсона та У.Уітмена. Постійно займаючися самоосвітою, він згодом став оригінальною мистецькою особистістю, перекладачем творів А.Рембо, Дж.Ріда, О.Блока, одним із зачинателів і теоретиків укр. пролетарської літератури («Літературний авангард: Перспективи розвитку української культури, полеміка і теорія поезії». Х., 1926). Новатор і ексцентричний експериментатор, П. намагався синтезувати раціональні складові імпресіонізму, футуризму та ін. течій, виклав програму конструктивного динамізму («Пульс эпохи». Х., 1927), але його творчість виходила далеко за межі цієї програми. Автор більш як 40 книг, у т. ч. поем («15 поем», 1921—24. Х., 1925), збірок віршів («Металевий тембр». Х., 1927; «Електричні заграви». Х., 1929) та прози («Повість металу і вугілля: Повість про Донбас». Х., 1931) тощо. «Гомер революції» (за визначенням В.Коряка) щиро і палко, добірною та виразною мовою оспівував успіхи індустріалізації, духовний світ рад. людей, але в його бадьорі й життєрадісні твори почали закрадатися безрадісні і
безнадійні настрої. Адже П. болюче пережив насильницьку колективізацію сільського господарства, голодомор 1932—1933 років в УСРР, самогубства М.Скрипника і М.Хвильового, нападки офіц. критики. Його визнали носієм хибних тенденцій у мист-ві, який вихваляв «шкідників» і «націоналістів» (М.Зерова, С.О.Єфремова та ін.), звинувачували в націоналістичному характері його поезій. Загалом оцінка творчості П. хибувала на однобокість та упередженість. У листопаді 1934 він був заарештований за фальшивим звинуваченням у приналежності до т. зв. Центру антирад. боротьбистської орг-ції. На закритому засіданні виїзної сесії Військ. колегії Верховного суду СРСР 27— 28 березня 1935 був засуджений до 10-ти років ізоляції в концтаборах. Покарання відбував на Соловках, де згодом був страчений за вироком особливої трійки Управління НКВС Ленінгр. обл. РРФСР разом з ін. визначними діячами укр. к-ри (начебто за створення на Соловках контрреволюц. орг-ції «Всеукраїнський центральний блок»). Реабілітований 1962 за відсутністю складу злочину. У с. Більче П. встановлено меморіальну дошку; там же щорічно в день його народження відбуваються літературно-мистецькі заходи, під час яких, зокрема, вручають обласну літ. премію його імені (засновану 1987). Широко відзначено 100річчя (1997) і 110-річчя (2007) із дня народження письменника. Деякі твори П. перекладено болг., польс., угор. та ін. мовами.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПОЛІЩУК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
