ПОЛІБІЙ (давньогрец. Рпл вйпт, лат. Polybius; бл. 201 — бл. 120 до н. е.) — давньогрец. історик, політ. і військ. діяч. Більше 16-ти років прожив у Римі (див. Рим Стародавній), потрапивши туди як один зі знатних заручників після поразки греків від римлян при Підні (168 до н. е.). Автор «Загальної історії», присвяченої гол. чин. політиці та війнам в антич. світі між 220 і 146 до н. е. (перші 2 книги — «Вступ» — охоплюють події між 264 і 220 до н. е.). У своєму творі П. прагнув довести грец. читачеві, що Рим — найкраща з усіх д-в — і тому влада римлян є благотворною для завойованих ними народів. Із 40ка книг «Загальної історії» повністю збереглися 5; у них описані Пунічні війни (до битви при Каннах 216 до н. е.). Всі ін. книги відомі в уривках. У 4-й книзі П. навів геогр. опис Чорного моря, Азовського моря та Керченської протоки, а також згадав, що з берегів Чорного моря до Середземномор’я
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПОЛІБІЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
