ПОЗЕН Леонід Володимирович (22(10).07.1849—08.01.1921) — скульптор, педагог. Дійсний член петерб. Академії мист-в (з 1894). Позен Л. «Запорожець у розвідці». 1887.
полі спочиває», 1896). Працював у жанрі портрету (погруддя Г.Мясоєдова, 1890; Ф.Стравинського, 1897; М.Ярошенка, 1898 і 1899). Автор пам’ятників І.Котляревському (1896—1902, відкрито 1903) та М.Гоголю (1913—15, відкрито 1935) в Полтаві. 1909 П. очолював жюрі першого конкурсу на проект пам’ятника Т.Шевченку для Києва. П. у м. Петроград (нині м. С.-Петербург). Л.В. Позен. Портрет роботи художника М. Ярошенка. 1885. Твори П. зберігаються в музеях Києва, Полтави, Херсона, Львова, Москви, С.-Петербурга. Літ.: Михайлів Ю. Леонід Позен (1849—1921). «Життя і революція», 1929, № 7—8; Владич Л. Леонід Володимирович Позен. К., 1961; Історія українського мистецтва, т. 4, кн. 2. К., 1970; Шмидт И.М. Л.В. Позен. В кн.: Русское искусство: Очерки о жизни и творчестве художников второй половины девятнадцатого века, кн. 2. М., 1971; Історія української культури, т. 4, кн. 2. К., 2005. Н.Г. Ковпаненко.
Н. в с. Оболонь (нині село Семенівського р-ну Полтав. обл.) в сім’ї поміщика. Після закінчення Полтав. губернської г-зії (1867) навч. в Харків., а 1868—72 — у Петерб. ун-тах на юрид. ф-ті. Із 1876 працював товаришем (заст.) прокурора в Полтав. окружному суді, потім — у Санкт-Петербурзі (із 1901 — дійсний статський радник, із 1912 — сенатор). Працюючи в Полтаві, почав займатися скульптурою. Із 1885 викладав у петерб. Академії мист-в. Від 1891 — член Т-ва пересувних худож. виставок. Виконав численні жанрові композиції і статуетки оповідного характеру на теми із життя укр. народу («Шинкар», 1881; «Лірник», 1883; «Переселенці», 1884; «Жебрак», 1886; «Оранка на Україні», 1897), яким властиві демократ. спрямування, зв’язок із нар. пластикою. Психологізм, істор. достовірність образів притаманні творам, присвяченим історії України («Скіф», 1890; «Запорожець у розвідці», 1888
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПОЗЕН» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
