Пліснеський археологічний комплекс — група археол. пам’яток біля х. Пліснесько (входить до складу с. Підгірці Бродівського р-ну Львів. обл.), біля витоків р. Бужок (права прит. Зх. Бугу, бас. Вісли), що бере початок на пд. схилі Вороняків (пасмо, яке є частиною Гологоро-Кременецького кряжу). Вивчення комплексу почали аматори на поч. 19 ст., пізніше його досліджували Т.Земецький, К.Гадачек, Я.Пастернак, І.Старчук, В.Гончаров, М.Кучера, Р.Багрій, М.Филипчук, які відкрили десятки жител, сотні поховань, конструкції оборонних споруд. Комплекс складається з таких гол. пам’яток слов’ян. і давньорус. часу: культове місце кінця 7 — 10 ст.; городище 9—10 ст.; городище 11—13 ст. (літописний Пліснеськ); курганний могильник 11 — поч. 12 ст. На території комплексу також розташовані Підгорецький (Пліснеський) Благовіщенський монастир і броварня, заснована в серед. 18 ст. Культове місце в урочищі Оленин Парк представлене залишками «сакральної межі», громад. будинків та язичницького храму, де виявлено керамічний посуд, прикраси, ливарні формочки, скрамасакс (короткий односічний меч) і окремі поховання людських черепів. Городище 9—10 ст. площею бл. 400 га складається із 2-х ча-
st hi
or
o y.
rg a .u
/
tp ht ://
стин — верхньої (на плато) і нижньої (у навколишніх долинах). Городище має кілька рядів земляних укріплень. Разом із синхронними селищами в долині Бужка воно утворювало складну систему поселень, яку можна інтерпретувати як один із ранньодерж. центрів літописних хорватів. Городище було спалене, імовірно, під час походу київ. кн. Володимира Святославича на хорватів (датований у «Повісті временних літ» 992—93). На думку М.Филипчука, Пліснеськ 9— 10 ст. був полісом, тобто створеним зусиллями кількох громад центром, найближчим відповідником якому можна вважати античну полісну структуру. Городище 11—13 ст. займає пд. виступ плато (урочища Оленин Парк та Замчисько) і має площу 2,8 га. Виявлено рештки дерев’яно-земляних фортифікацій, заглиблених і наземних жител, християн. храмів, ґрунтові інгумаційні могильники. Городище є центр. частиною (дитинцем) давньоруського міста, до якого входять також посад в урочищі Середгороддя та супутні селища в долині Бужка. Місто припинило існування внаслідок монголотатарської навали. У 2-й пол. 13 — 14 ст. невелика частина городища була ще заселеною, але осн. територія колиш. міста спорожніла (частково перетворена на кладовище). Пам’ятка ототожнюється з «городом» Пліснеськом, який згадується в Іпатіївському літописі при описі подій 1188—89 (тоді загін, посланий волин. кн. Романом Мстиславичем, зазнав біля Пліснеська поразки від галицько-угор. війська) і 1233 (тоді волин. кн. Данило Романович (див. Данило Галицький) захопив П., яким володіли галицькі бояри Арбузовичі), а також у «Слові о полку Ігоревім». Із літописних згадок видно, що Пліснеськ був розташований у Галицькому князівстві, біля його кордону з Волинським князівством. Курганний могильник 11—12 ст. розташований у пн. частині комплексу і виходить за межі зовн. валу городища. Пн. частина могильника зруйнована кар’єром, південна — розкопками 19—20 ст. та оранкою. У лісі та
на пасовищі в урочищі Погреби збереглося 142 кургани. Серед розкопаних поховань — як кремаційні, так й інгумаційні. Частина поховань належала дружинникам, які могли складати залогу давньорус. Пліснеська на 1-й стадії його розвитку. Літ.: Ziemi“cki Т. Sprawozdanie z wyci“czki archeologicznej w roku 1883 dokonanej. В кн.: Zbior wiadomosci do antropologii krajowej, t. 8. Krak\w, 1884; Пастернак Я. Літописний город Пліснеськ і проблема варягів у Галичині. В кн.: Науковий збірник Українського вільного університету, т. 5. Мюнхен, 1948; Старчук І.Д. Розкопки на городищі Пліснесько в 1949 р. В кн.: Археологічні пам’ятки УРСР, т. 5. К., 1955; Кучера М.П. Основні етапи
розвитку стародавнього Пліснеська. В кн.: Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині, вип. 2. К., 1959; Раппопорт П.А. К вопросу о Плеснеске. «Советская археология», 1965, № 4; Багрій Р.С., Овчинніков О.Г. Нові матеріали до вивчення літописного Пліснеська. В кн.: Нові матеріали з археології Прикарпаття і Волині. Львів, 1991; Филипчук М.А. Генезис прикарпатських городищ VIII— X ст. з позицій полісної структури суспільства. В кн.: Тези міжнародної конференції «Еволюція розвитку слов’янських градів VIII—XIV ст. у передгір’ї Карпат і Татр». Львів, 1994; Филипчук М.А. Керамічний посуд з поселень Райковецької культури українського Прикарпаття (проблеми хронології і періодизації). В кн.: Carpatica — Карпатика, вип. 33. Ужгород,
275
ПЛІСНЕСЬК
st hi
or o y. rg a .u
/
tp ht ://
276 ПЛОСКИНЯ
2005; Филипчук М., Шуй Н. Могильники Пліснеського археологічного комплексу IХ—ХIII ст. як джерело до вивчення етнокультурних взаємовпливів на мікрорегіональному рівні. В кн.: Вісник Інституту археології Львівського університету, вип. 1. Львів, 2006; Филипчук М.А. Структура Пліснеського археологічного комплексу в слов’янський та давньоруський час. Там само, вип. 4. Львів, 2009. М.А. Филипчук.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПЛІСНЕСЬК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
