ПЕТРО БОРИСЛАВИЧ (р. н. і р. с. невід.) — боярин київ. кн. Ізяслава Мстиславича, літописець. Після смерті Ізяслава Мстиславича (1154) перебував на службі в його сина Мстислава Ізяславича, з яким порвав 1170. 1153 П.Б. виступив як посол київ. кн. Ізяслава Мстиславича перед галицьким кн. Володимирком Володаревичем. Є підстави гадати, що він був послом свого князя до черніг. володарів 1147 і 1149. Походив П.Б. зі знатного боярського роду. Вперше припущення про те, що автором літописної розповіді про посольство до галицького кн. Володимирка Володаревича був сам посол, висловив І.Хрущов («О древнерусских исторических повестях и сказаниях: XI—XII столетие»). До нього К.Бестужев-Рюмін писав про літописця, який був соратником київ. кн. Ізяслава Мстиславича («О составе русских летописей до конца XIV века»). Д.Лихачов звернув увагу на те, що в Іпатіївському літописі збереглися фрагменти ще кількох писемних звітів послів про виконані ними доручення («Повести русских послов как памятник литературы»). Подальший розвиток припущення про тотожність літописця Ізяслава Мстиславича та боярина П.Б. отримало в працях Б.Рибакова. Останній дійшов висновку, що саме П.Б. протягом майже 50-ти років робив записи про діяльність двох поколінь «Мстиславова племені»: сина вел. кн. київ. Мстислава Великого Ізяслава Мстиславича та двох його онуків — Мстислава Ізяславича і Рюрика Ростиславича. За гіпотезою Рибакова, П.Б. міг створити і «Слово о полку Ігоревім». Лінгвістично обґрунтована ця гіпотеза в монографії В.Франчук «Киевская летопись: Состав и источники в лингвистическом освещении» (Київ, 1986). Літ.: Лихачев Д.С. Русские летописи и их культурно-историческое значение. М.—Л., 1947; Рыбаков Б.А.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПЕТРО БОРИСЛАВИЧ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
