ПАРЛАМЕНТ — загальнонац. представницький орган влади, який здійснює свою діяльність на постійній основі і має своєю осн. функцією законотворчість. Термін «парламент» укорінений у середньовічній латині, де слово parlamentum означало богословську бесіду (дискусію) монахів. У рад. літературі цей термін пов’язували із транскрипцією італ. або франц. дієслова «говорити» (parle або parler), у зв’язку з чим робився висновок про те, що П. — це говорильня. Така теза є ідеологемою, яка не відповідає реаліям сучасних розвинутих д-в. Ще в 13 ст. терміном «парламент» у Франції позначали суд. орган. В Англії відповідний термін почали використовувати наприкінці 13 ст. Ним позначили велику раду королівства, до складу якої входили монарх та феодали-сеньйори. Зберігши цю назву, вона пізніше трансформувалася в станово-представницьку установу. У 19 ст. термін «парламент» як назву законодавчого органу використовували переважно в політ. і наук. контекстах. У тогочасних осн. законах законодавчий орган позначали, як правило, ін. термінами: «національний конгрес», «національні збори», «законодавчі збори» тощо. У наші дні ці та ін. терміни також вживаються в конституціях як власні назви, але родовим терміном вважається «парламент». З другого боку, у багатьох країнах за власну назву законодавчого органу слугує саме термін «парламент», який нерідко вживається разом із власною назвою і фактично має значення другої власної назви. Напр., Конституція України 1996 встановлює, що «єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент — Верховна Рада України» (ст. 75).
Літ.: Соколов К.Н. Парламентаризм: Опыт правовой теории парламентского строя. СПб., 1912; Парламент: Сравнительное исследование структуры и деятельности представительных учреждений 55 стран мира. М., 1967; Український парламентаризм: Минуле і сучасне. К., 1999; Шаповал В.М. Сучасний конституціоналізм. К., 2005. В.М. Шаповал.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПАРЛАМЕНТ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
