МИШКИ-ВАРКОВСЬКІ ТА МИШКИ-ХОЛОНЕВСЬКІ — волин. шляхетські роди спільного походження, герба «Корчак». У серед. 15 ст. виходець з Руського воєводства Корони Польської Петро Мишчич отримав за свою службу привілеї від волин. кн. Свидригайла (1451) та короля польс. і вел. кн. литов. Казимира IV Ягеллончика (1452) на села Холонів (нині село Горохівського р-ну), Холоневичі (нині село Ківерцівського р-ну; обидва Волин. обл.) та ін. села в Перемильському пов. на Волині. Його рід продовжили сини Богдан (р. н. невід. — п. після 1513) і Дмитро (р. н. невід. — п. між 1495 та 1514) Мишчичі. Мишки-Варковські — нащадки Федора Богдановича Мишки (р. н. невід. — п. після 1539), дідича на Варковичах Луцького пов. (нині село Дубенського р-ну Рівнен. обл.). Найвідомішим представником цієї гілки роду був син Федора Михайло М.-В. (бл. 1530 — жовтень 1605), який починав свою стрімку кар’єру при дворі короля польс. і вел. кн.
литов. Сигізмунда II Августа (1553—65) як господарський дворянин та польний писар, 1561— 63 — мозирський підстароста великого литов. гетьмана, мозирського старости Миколая Радзивилла, 1564—66 — королів. ротмістр. Упродовж життя обіймав уряди річицького (1565—67), гомельського (1568—94) та овруцького (1572—78) старости (див. Староство); 1570—71 був справцею Київського воєводства. Завдяки підтримці потужного клану князів Радзивиллів 1572 отримав привілей на волин. каштелянство (див. Каштелян) і, таким чином, першим (і останнім) у роду посів місце в сенаті Речі Посполитої. Дідич містечка і замку Варковичів, сіл Варковичі, Молодова (нині с. Молодова Перша; обидва села Дубенського р-ну), частин у Серниках (нині село Зарічненського р-ну; усі Рівнен. обл.), Бородчичах і Холоневі Луцького повіту Волинського воєводства. Народившися в правосл. родині, у зрілому віці прийняв вчення однієї з протестантських течій, згодом навернувся на католицизм; похований у фундованій ним же Варковицькій римо-катол. каплиці поруч із дружиною Ядвігою Збонською з Курова. У шлюбі з нею мав чотирьох дітей: Абрама, Миколая, Станіслава і Марушу, дружину великого литов. маршалка і ген. жмудського старости кн. Станіслава Радзивілла. З них Абрам М.-В. (р. н. невід. — п. 4 жовтня 1604) — овруцький староста (1578—1604) і волин. стольник (1580—93), а Станіслав М.-В (р. н. невід. — п. бл. 1623) — королів. коморник. Рід вигас у 1-й пол. 17 ст. Мишки-Холоневські — у 16 — 1-й пол. 17 ст. — велика малоземельна шляхетська фамілія, нащадки Дмитра Богдановича Мишки, дідича на Холоневі. Його правнук Михайло Олехнович М.-Х. (р. н. невід. — п. після 1624) 1609—20 обіймав уряд київ. підвоєводи за воєводств С.Жолкевського та Т.Замойського, 1611 згадується як королів. ротмістр. Александер М.-Х. (р. н. невід. — п. бл. 1660) — люблінський ловчий (1658). Адам-Міхал М.-Х. (р. н. невід. — п. 1772) — вінницький підстолій (1736), звенигородський хорунжий (1750), белзький підстароста і гродський суд-
дя (1753—58), белзький підкоморій (1758—66), бузький каштелян (1766—72) і дубенський староста (1769). Троє його синів Ігнацій, Рафал і Францішек-Ксаверій 1798 отримали титул графів «Священної Римської імперії германської нації». З них Рафал М.-Х. був кавалером ордену св. Станіслава, дубенським (1780) та літинським (1789) старостою, коронним мечником (1793). Францішек-Ксаверій М.-Х. (п. 1830) — кавалер ордену св. Станіслава, коронний ловчий (1788), великий коронний галицький чашник (1798). Ігнацій М.-Х. — кавалер ордену св. Станіслава, коломийський (1765) і щуровський (1771) староста, шамбелян (камергер) польс. короля Станіслава-Августа Понятовського. Діти Ігнація М.-Х., живучи в Російській імперії, 1842 отримали підтвердження свого графського титулу (рід записано до 5-ї частини Родовідних книг Волин. і Подільської губерній). Іван Ігнаційович М.-Х. у 1815— 1816 — волин. губернатор. Дж.: Центральний державний історичний архів України в м. Києві, ф. 25—26; Російський державний архів давніх актів, ф. 389, кн. 41, 45, 267. Літ.: Niesiecki K. Herbarz Polski, t. 3. Lipsk, 1841; Boniecki A. Herbarz Polski, t. 3. Warszawa, 1900; Urz“dnicy wojew\dztwa be»zkiego i ziemi che»mskiej XIV—XVIII wieku: Spisy. K\rnik, 1991; Urz“dnicy wojew\dztwa lubelskiego XVI—XVIII wieku: Spisy. K\rnik, 1991; Urz“dnicy wojew\dztw kijowskiego i czerniechowskiego XV—XVIII wieku: Spisy. K\rnik, 2002; Urz“dnicy wo»yЅscy XIV—XVIII wieku: Spisy. K\rnik, 2007; WiСniewski I. Myszka (Myszka Warkowski) Micha» (Michaj»o). В кн.: Polski s»ownik biograficzny, t. 22. Wroc»aw—Warszawa—Krak\w—GdaЅsk. Алфьоров О., Однороженко О. Українські особові печатки XV—XVII ст. за матеріалами київських архівосховищ. Х., 2008; Білоус Н. Київ наприкінці XV — у першій половині XVII століття: Міська влада і самоврядування. К., 2008. І.А. Тесленко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МИШКИ-ВАРКОВСЬКІ ТА МИШКИ-ХОЛОНЕВСЬКІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
