Малоперещепинський скарб. Срібне блюдо єпископа Патерни.
критик, громадський діяч. Н. в Обухові. Походив з козац. роду. Вчився в Обухівській трудовій школі (1920—27), Київ. мед. школі (1928—29) та на літ. ф-ті Київ. ін-ту нар. освіти (1930—32). Перші публікації — у ж. «Молодняк» (1930). 1933 викладав укр. та рос. літератури в 7-річній школі в м. Овруч, 1934—35 служив у Червоній армії (див. Радянська армія). Після демобілізації працював у редакціях газет «Радянське село», «Комсомолець України» та ж. «Молодий більшовик». 1936 опублікував першу поетичну збірку «Батьківщина». З 1936 — член Спілки письменників СРСР, з 1938 — ред. колегії «Літературної газети», з 1939 — редактор ж. «Молодий більшовик». 1939—1940 з частинами Червоної армії (див. Радянська армія) об’їхав Галичину, Буковину Північну і Бессарабію. Протягом Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941— 1945 — кореспондент фронтових і партизан. газет. 1944—47 — відп. ред. ж. «Дніпро». 1946 здійснив поїздку по США і Канаді, 1962 — по Югославії. У травні 1966 протестував проти політ. арештів укр. інтелігенції. Автор бл. 50 поетичних збірок, лібретто опер «Молода гвардія» Ю.Мейтуса та «Арсенал» Г.Майбороди (у співавт.), літературно-критичних нарисів «Думки про поезію» (1959), «Слово про поета: М.Т. Рильський та його творчість» (1960). Переклав ряд творів О.Пушкіна, Г.Гейне, Янки Купали та ін. Пісні на тексти М. композиторів Г.Майбороди, О.Білаша та ін. здобули всенар. визнання. Поезії М. перекладені багатьма мовами світу. Депутат ВР УРСР 3—6-го скликань. Лауреат Держ. премій СРСР (1947, за поему «Прометей» і збірку «Лірика»; 1951, за збірку «За синім морем»; 1969, за цикл віршів «Дорога під яворами»), Держ. премії УРСР ім. Т.Шевченка (1964, за збірку «Далекі орбіти»). Нагороджений орденами і медалями СРСР. П. у м. Київ. 1972 створено хроніко-документальний кінофільм «Слово про Андрія Малишка»; 1982 засновано премію його імені. У ЦДАМЛМ України, де зберіга-
ється особистий архів. фонд М., відкрито його меморіальну кімнату (1987). Тв.: Пеан дружбі. К., 1972; Твори, т. 1—10. К., 1972—74; Сурмач: Поезії. К., 1976; Поезії. К., 1978; Прометей: Поема. К., 1978; Вибрані твори, т. 1— 2. К., 1982; Дорога під яворами: Лірика. К., 1982; Твори, т. 1—5. К., 1986— 87; Поетичні твори. Літературно-критичні статті. К., 1988; Далекі обрії. К., 2004. Літ.: Кошелівець І. Сучасна література в УРСР. Нью-Йорк, 1964; Павличко Д. Сонця і правди сурмач. В кн.: Малишко А. Твори, т. 1. К., 1972; Килимник О.В. Голос мужній і щирий. В кн.: Килимник О.В. Крізь роки: Літературно-критичні нариси. К., 1973; Ющенко О.Я. Пісня на все життя. В кн.: Ющенко О.Я. Безсмертники: Нариси, етюди, спогади. К., 1974; Ільницький М. Дзвінкий сурмач, замислений філософ. «Жовтень», 1975, № 1; Малишкові дороги: Спогади про Андрія Малишка. К., 1975; Чебалин П. Капли на грани весла. «Донбас», 1982, № 2; Дем’янівська Л.С. Андрій Малишко. Життя і творчість. К., 1985; Костенко А.І. Андрій Малишко. К., 1987; Павличко Д. «Ти зліпила мене із вогню України...» «Дніпро», 1987, № 11; Скрипник А. Дорогою під яворами. В кн.: Отчий край’90, вип. 4. К., 1990; Гаєвська Н.М. Андрій Малишко: Семінарій. К., 1991; УЛЕ, т. 3. К., 1995; Український національний фронт: Документи. Матеріали. Львів, 2000; Малишко В.А. Тату, я люблю тебе: Пережите. К., 2003; Київський національний університет імені Т.Шевченка. Незабутні постаті. К., 2005; Хоменко Б.В., Даниш Н.Д. Українська народна пісня в житті і творчості Андрія Малишка. «Філологічні студії Вінницького державного педагогічного інституту ім. М.Коцюбинського». Вінниця, 2005, вип.3; Бурбан В. Прометей приборканий. «Культура і життя», 2007, 5 грудня; Іванисенко В. Чарівник поетичного слова. «Кримська світлиця», 2007, 16 листопада; Малишко М. На державному рівні. «Літературна Україна», 2007, 5 квітня; Отут я походив (Малишко і Обухівщина). Обухів, 2007; Усі українські письменники. Х., 2007; Усі письменники і народна творчість. К., 2007; Більчук М. Українські та зарубіжні письменники: Розповіді про життя і творчість. Тернопіль, 2008; Буйноцвіт рідного слова. В кн.: Чабаненко В. За покликом сумління. Публіцистика. Запоріжжя, 2008; Мельничук Б. Шевченкіана Андрія Малишка. «Слово і час», 2009, № 3. Г.П. Герасимова.
Малоперещепинський скарб. Срібна ваза.
(20 кг) й срібла (50 кг). Усі ці речі поділяються на 3 хронологічні групи: 1) кін. 6 — поч. 7 ст. (блюдо єпископа Патерни, рукомийний набір — глек і ківш, соліди візант. імператорів Анастасія (491—518), Юстиніана I (527— 65), Маврикія (582—602), Фоки (602—10) та ін.; 2) наступного часу, але не раніше 642—47 (патріарший пояс, блюдо з хрестом, браслети, персні, соліди часів правління візант. імп. Іраклія з синами (637—38), з яких було виготовлено намисто тощо; 3) періоду, що датується бл. 670 (сасанідські глек і чаша, согдійські дуги від сідла та фігурки левів, причорноморської роботи браслети, пряжки, поясні наконечники, інкрустовані вставками із скла тощо, візантійської роботи келихи на високих ніжках та ін.). Вважається, що на території Малої Перещепини було поховано хана Великої Болгарії Кубрата. Підставою для цього є персні з монограмами, на яких І.Вернер прочитав його ім’я та сан патрикія, якого був удостоєний Кубрат. На одному з перснів читається ім’я Органи — дядька Кубрата, який був регентом за його дитинства. Літ.: Макаренко Н.Е. Перещепинский клад. «Известия Археологической комиссии», 1912, прибавление к вып. 46; Бобринский А.А. Перещепинский клад. В кн.: Материалы по археологии России, № 34. Петроград, 1914; Сокровища хана Кубрата (Перещепинский клад). СПб., 1997. О.М. Приходнюк.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МАЛИШКО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
