МАЛА Любов Трохимівна (13.01. 1919—14.04.2003) — лікар-терапевт, науковець. Засл. діяч н. і т. України (1968). Герой Соц. Праці (1979), Герой України (1999). Дійсний член Академії мед. наук СРСР (1974; з 1992 — Рос. академія мед. наук), АН України (1992; з 1994 — Національна академія наук України), Академії мед. наук України (1993). Н. в с. Копані (нині село Оріхівського р-ну Запоріз. обл.). 1933—38 навч. на лікувально-профілактичному ф-ті Харків. мед. ін-ту. У серп. 1938 — черв. 1941 — лікар, дільничий лікар с. Петровеньки (нині село Слов’яносербського р-ну Луган. обл.). Після початку Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 з черв. 1941 по черв. 1946 — лікар фронтових шпиталів Південного фронту, Закавказ., Північнокавказ. фронтів. У верес. 1946 — верес. 1949 — клінічний ординатор, у верес. 1949 — трав. 1952 — асистент кафедри факультетської терапії Харків. мед. ін-ту. 1950 захистила канд. дис. на тему: «Туберпульнодіагностика внутрішніх хвороб». У трав. 1952 — трав. 1954 — докторант цієї кафедри. 1954 захистила докторську дис. на тему: «Зміни серцево-судинної системи при туберкульозі». У трав. 1954 — лют. 1955 — доцент кафедри факультетської терапії, у лют. 1955 — серп. 1961 — зав. кафедри факультетсько-шпитальної терапії, у серп. 1961 — серп. 1984 — зав. кафедри шпитальної терапії, у серп. 1984 — квіт. 1986 — зав. кафедри внутр. хвороб Харків. мед. ін-ту, дир. Харків. філіалу Київ. НДІ кардіології. З квіт. 1986 по квіт. 2003 — дир. Укр. НДІ терапії (1986), зав. кафедри шпитальної терапії Харків. мед. ін-ту (з 1994 — Харків. мед. ун-т). Член Міжнар. асоціації інтерністів (1977), дійсний член Міжнар. т-ва терапевтів (1986) і Міжнар. т-ва кардіоваскулярної фармакотерапії (1993). Член президії Наук. т-ва кардіологів СНД, голова Харків. наук. т-ва терапевтів, заст. гол. Укр. респ. т-ва кардіологів. Удостоєна звання «Людина року» Амер. ав-
Л.Т. Мала.
464 МАЛА
тобіографічним ін-том (1996). Включена Міжнар. біографічним центром (Кембрідж, Велика Британія) у видання «2000 видатних учених ХХ ст.» (1998). Почесний громадянин м. Харків (1999). Автор 50 патентів та винаходів, бл. 500 наук. статей, 20 монографій. Лауреат Держ. премії СРСР (1980; за розробку і впровадження сучасних методів діагностики початкових стадій серцевої недостатності). Нагороджена орденами Трудового Червоного Прапора (1960), Леніна (1979), Вітчизн. війни 2-го ст. (1985), Богдана Хмельницького 3-го ст. (1995), Ярослава Мудрого 5-го ст. (19.08.1998), Золотою медаллю Польс. академії мед. наук (1999), 14 медалями, Почесною грамотою Президії ВР УРСР (1976), Грамотою Президії ВР УРСР (1989). Герой Соц. Праці (1979), Герой України з врученням ордена Держави (1999). П. в м. Харків. В.Й. Бузало.
лося союзниками як внутр. питання країн, де проживали українці. Після Локарнської конференції (жовтень 1925), яка здійснила спробу встановити систему європ. безпеки на підставі франко-нім. примирення, Франція відмовилася від традиційної системи військ. союзів, послабивши увагу до М.А. З приходом до влади в Німеччині А.Гітлера та зростанням її агресивності М.А. поступово почала консолідуватися. У лютому 1933 для координації зовнішньополіт. акцій створена Постійна рада, до якої входили міністри закордонних справ, а також виконавчий орган — Секретаріат із штаб-квартирою в Женеві (Швейцарія). 1934 Югославія і Румунія за згодою Чехословаччини стали учасниками Балканської Антанти, куди увійшли також Греція й Туреччина. Укладення Мюнхенської угоди 1938, унаслідок якої Німеччина розчленувала, а згодом і окупувала Чехословаччину, призвело до розпаду Малої Антанти. С.В. Віднянський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МАЛА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
