МАКОВЕЙ Осип Степанович (псевдоніми і криптоніми — Євмен, Омікрон, Стефан Ярошенко, О.Степанович, Осип з Буковини, Spectator, Соколик, О.М., О.М-ей та ін.; 23.08.1867—21. 08.1925) — укр. поет, письменник, критик, історик літератури, публіцист, перекладач, педагог, громадський діяч. Д-р філософії (1901). Н. в м. Яворів у сім’ї селянина-кушніра. 1874—79 здобув початкову освіту в Яворівській школі. 1879—87 навч. в Академічній гімназії у Львові, після закінчення якої вступив на філос. ф-т Львів. ун-ту, навчання в якому було перервано 1889—90 службою в австро-угор. армії, де склав
іспит на офіцерський чин. 1893 закінчив Львів. ун-т. 1891—92 розпочав журналістську діяльність у газ. «Діло». 1892—93 продовжував працювати як редактор у львів. газ. «Народна часопись». Очолював львів. редакцію ж. «Зоря» (1894 — березень 1895), працював відповідальним редактором газ. «Буковина» (квітень 1895 — листопад 1897) у Чернівцях. У грудні 1897 був запрошений на посаду члена ред. к-ту новоств. загальноукр. ж. «Літературно-науковий вістник» у Львові (грудень 1897 — квітень 1899). 1899 продовжив освіту у Відні, отримавши урядову стипендію з держ. фонду для молодих митців і літераторів, де вивчав слов’ян. мови і літератури у Віденському ун-ті, посилено займався наук. роботою, зокрема, опрацював чимало матеріалів в архівах Відня. Восени 1899 повернувся на Буковину. 1899—1910 жив у м. Чернівці і працював викладачем укр. мови та літератури вчительської семінарії, вів практичні заняття з цих предметів на філос. ф-ті ун-ту. 1901 в Чернів. ун-ті (нині Чернівецький національний університет) захистив дисертацію про творчість П.Куліша та отримав учений ступінь д-ра філософії. З метою встановлення зв’язків з діячами к-ри Наддніпрянської України двічі відвідував Київ (1897, 1905). 1905 був у Києві як делегат від Буковини на ювілеї літ. діяльності І.Нечуя-Левицького. 1910—13 працював викладачем жін. вчительської семінарії у Львові. З 1913 — дир. Заліщицької вчительської семінарії, викладав укр. мову і літературу. Під час Першої світової війни служив в австро-угор. армії (перекладач рос. мови, начальник листової цензури в Чернівцях, гол. перекладач прусського Карпатського корпусу). У вересні 1918 повернувся на посаду дир. Заліщицької семінарії. За звинуваченням в українізації навч. процесу в семінарії, що викликало підозру в антидерж. діяльності проти польс. влади, у лютому 1921 М. був заарештований і до початку березня перебував у в’язниці м. Чортків. До кінця життя був під наглядом поліції. Перші літ. твори з’явилися в серед. 1880-х рр. Це були насам-
перед переклади творів європ. антич. і класичної літератур. При підтримці І.Франка в ж. «Зоря» (1885—86) були надруковані перші переклади і оригінальні твори «Орфей і Еврідіка» Публія Овідія Назона, «Післанець» Г.Гейне, «Заказані яблука», «Неділя в полі». Відтоді друкував поезії, оповідання, фельєтони, гуморески, публіцистичні твори в багатьох укр., рос., австрійс. періодичних виданнях кінця 19 — поч. 20 ст. 1895 вийшли з друку перші книги: збірка «Поезії», новели «Весняні бурі» та «Оферма». Враження від поїздок до Києва дали матеріал для великого циклу віршів «Подорож до Києва» і статті «Враження з Києва». Творчі зв’язки і особисті стосунки склалися з видатними західноукр. та наддніпрянськими митцями, письменниками і громад. діячами демократ. напряму І.Франком, М.Павликом, В.Стефаником, О.Кобилянською, Лесею Українкою, А.Кримським, М.Коцюбинським, М.В.Лисенком, П.Грабовським. Історико-літ. дослідження М. присвячені творчості укр., рос., польс. письменників, зокрема, І.Котляревського, Т.Шевченка, А.Чайковського, Т.Бордуляка, І.Франка, П.Грабовського, П.Куліша, О.Кобилянської, І.Воробкевича, П.Гулака-Артемовського, М.Шашкевича та ін. Разом із І.Франком заклав основи вивчення життя і творчості Ю.Федьковича. 1911 у Львові М. видав ґрунтовну історико-літ. працю «Життєпис Осипа Юрія Гординського-Федьковича». Співпрацював із Науковим товариством імені Шевченка, де підтримував напрям наук. школи І.Франка. Займався критичним
449 МАКОВЕЙ
О.С. Маковей.
Отаман повстанського формування «Запорізька Січ» Ю. Божко зі своїми старшинами та найбільш відважними козаками. У першому ряду у цивільному стоїть професор О. Маковей. Квітень 1918.
450 МАКОВЕЦЬКИЙ
І.М. Маковійчук.
аналізом стану розвитку укр. літератури, про що свідчать його публікації в «Записках Наукового товариства імені Шевченка»: Огляди українсько-рус. часописей за 1897, 1898, а також замітки і статті, присвячені сторіччю відродження українсько-рус. письменства (1898) та ін. Важливі соціально-екон. зрушення, які відбувалися на західноукр. землях під владою Австро-Угорщини в кінці 19 ст., скрутне положення селян Галичини, змушених від’їжджати до ін. країн, причини і наслідки першої хвилі еміграції з теренів України відобразив у повісті «Залісє» (1897). У Віденському ун-ті 1899 написав дослідження про поему «Осман» хорватського поета 17 ст. І.Гундулича, присвячену перемозі запороз. козаків і польс. військ над турками в Хотинській війні 1621. Погляд на цю важливу істор. подію та її наслідки висловив в істор. повісті «Ярошенко» (1903, надрукована 1905), матеріал до якої зібрав в архівах Відня. Твір, пройнятий ідеєю спільної боротьби укр. козаків і польс. шляхти проти турецько-татар. поневолення, схарактеризував деякі істор. постаті, висвітлив взаємозв’язки обох народів, зобразивши їх прагнення здобути свободу в Хотинській війні 1621. Особливе місце в історикокульт. розвідках М. займали дослідження архів. джерел, які стали основою праць з історії журналістики «50-літній ювілей руської публіцистики» (1898), літератури «Про історичні оповідання» (1907), краєзнавства «Матеріали до історії буковинської Русі» (1908), «Кілька документів з Гуцульщини з другої половини ХVIII-го століття» (1909) та фольклорно-етногр. матеріали, на базі яких були написані історико-краєзнавчі нариси і статті «Рекрут», «Звичаї, обряди і повір’я святочні в місті Яворові (зібрані в роках 1885 і 1886)», «Писанки» (усі — 1895). Приділяв увагу розвиткові педагогіки і проблемам демократизації школи, які знайшли відображення в його критичних замітках і нарисах «Записки професора (нариси зі школи)» (1905), «Причинок до історії на-
родного шкільництва на Буковині (з паперів о. Александра Поповича)», «60 років політики (лист до товариша вчителя на Буковині)» (обидві — 1909), «Реформа учительського семінара в Чернівцях» (1910). Враження від лихоліть I світ. війни, свідком і безпосереднім учасником яких він був, М. відобразив у поетичних творах цього періоду — «Могила в полі», «Брати», «Воєнні вірші і пісні» та ін. Останньою з цього циклу поезією був вірш «Привіт Україні», написаний М. 22 серпня 1917. Страшне горе і злидні, принесені війною, відтворені М. у збірці нарисів «Кроваве поле» (1921). У низці повоєнних прозових творів М. звучать осуд і їдка сатира на польс. урядовців, чиновників, поневолювачів Зх. України — оповідання «Мухолап» (1922), «Шерльок Гольмес» (1923), збірка нарисів і оповідань «Прижмуреним оком» та ін. Творчий доробок М. складають поезії, поеми, нариси, фельєтони, гуморески, статті, огляди преси, рецензії й низка перекладів з рос., польс., англ., амер., австрійс., датської, франц. та ін. літератур. Окремі твори М. перекладено рос., польс., нім., чеською мовами. На його вірші «Сон» і «Рекрут» написали музику композитори М.Лисенко і Ф.Колесса. Нар. піснею став вірш «Ми гайдамаки». П. у м. Заліщики. У Заліщиках 1957 М. споруджено пам’ятник (скульп. Д.Крвавич). 1967 Яворівській серед. шк. № 1 присвоєно ім’я Осипа Маковея, у сквері школи йому споруджено пам’ятник (скульп. Д.Крвавич). 1987 в Яворові відкрито літературно-меморіальний музей М. Архів письменника зберігається в Інституті літератури імені Т.Шевченка НАН України. Тв.: Вибрані твори. К., 1961, 1971, 1979; Поезії. К., 1967; Народні пісні в записах Осипа Маковея. К., 1981; Ярошенко. Львів, 1989; К., 2007; Твори, т. 1—2. К., 1990. Життєпис Осипа Юрія Гординського-Федьковича. Чернівці, 2005. Вибране. К., 2008. Літ.: Кущ О.П. Осип Маковей: Бібліографічний покажчик. Львів, 1958; Погребенник Ф. Осип Маковей. К., 1960; Кріль Й.П. Осип Маковей. К., 1966; Засенко О. Осип Маковей (Життя і творчість). К., 1968; Погребен-
ник Ф. Не загине наше слово, не загине рідний край. «Друг читача», 1990, 22 берез.; Його ж. «Ми гайдамаки!..». «Дзвін», 1990, № 9; Мельничук Б. Життєписний монумент Буковинському Соловієві. В кн.: Маковей О. Життєпис Осипа Юрія ГординськогоФедьковича. Чернівці, 2005. Т.І. Катаргіна.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МАКОВЕЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
