ЛИХАЧОВ Микола Петрович (12.04.1862—14.04.1936) — рос. історик, археограф, палеограф, мистецтвознавець, бібліограф, колекціонер. Дійсний член АН СРСР (1925). Н. в м. Чистополь (нині місто в Татарстані, РФ). Походив з рос. дворянського роду. 1880 закінчив із золотою медаллю г-зію в Казані (нині столиця Татарстану). Навч. на історико-філол. ф-ті Казанського унту (1880—84). Ще студентом почав вивчати спеціальні історичні дисципліни, займався проблемами пошуку архів. документів. 1881 став членом Т-ва археології, історії, етнографії при Казанському ун-ті. Після закінчення ун-ту був залишений при кафедрі рос. історії для підготовки до професорського звання. 1888 видав працю «Разрядные дьяки 16 века», яку захистив у Казанському ун-ті на ступінь магістра рос. історії. 1890 ця робота була удостоєна Уваровської премії. 1891 опублікував дослідження «Бумага и
древнейшие бумажные мельницы в Московском государстве», що стала в 1892 докторською дисертацією. Від 1892 викладав в Петерб. археол. ін-ті. 1902—14 працював пом. дир. Публічної бібліотеки (Санкт-Петербург). Поглиблено займався бібліографією, вивчав і вів пошуки б-ки та архівів моск. царів. Зібрав колекцію великої наук. цінності (рукописи, акти 17—18 ст., ікони, монети, картини). За працю «Материалы для истории русского иконописания» отримав велику золоту медаль Рос. археол. т-ва (1908). 1913 колекцію ікон продав рос. імп. Миколі II, на отримані гроші добудував третій поверх будинку для зберігання своїх колекцій. 1914—17 займався створенням із власної колекції Музею історії документа. Започаткував першу в Росії кафедру дипломатики. Протягом десятиріч збирав сфрагістичний (див. Сфрагістика) альбом (перший випуск побачив світ 1928). Був членом: Археогр. комісії, Рос. бібліографічного т-ва, Рос. генеалогічного т-ва, Італ. бібліографічного т-ва та ін. 1901 обраний чл.-кор. Петерб. АН (з 1914 — Петрогр., з 1917 — Рос. АН), а 1925 — дійсним членом АН СРСР. Після Російської революції 1917—1918 реорганізував свою колекцію в палеографічний кабінет Петрогр. археол. ін-ту. 1925 став дир. Музею палеографії АН СРСР, утвореного на базі палеографічного кабінету. Під час радикальної «перебудови» системи наук. установ у СРСР, що розпочалася 1929, були сфабриковані «Академічна справа», «Справа академіка С.Ф. Платонова», заарештовані академіки Є.Тарле, М.Любавський та ін. 28 січня 1930 був заарештований і Л. 1931 його виключили з АН СРСР й засудили на заслання до Астрахані (нині місто в РФ). Його особисте майно й колекція були вилучені й передані в Ермітаж, Рос. музей, Архів Ленінгр. від-ня Інституту історії. 1933 його звільнили від покарання. Після повернення в Ленінград (нині м. С.-Петербург) працював за договорами, був позбавлений можливості публікувати свої праці. П. у м. Ленінград. Похований на Смоленському кладовищі.
Реабілітований посмертно 8 серпня 1967, відновлений у званні академіка 1968. Наук. спадщина Л. (понад 200 наук. робіт) не втратила свого значення й дотепер. Його кращі твори використовуються як джерело цінних свідчень і матеріалів. Його концепції про «документальне джерелознавство історії» та «історичне джерелознавство» вважаються такими, що ґрунтуються на міцному фундаменті фактів. Праці: Разрядные дьяки ХVI века: Опыт исторического исследования. СПб., 1888; Бумага и древнейшие бумажные мельницы в Московском государстве: Историко-археографический очерк. СПб., 1891; Библиотека и архив Московских государей в ХVI столетии. СПб., 1894; Палеографическое значение бумажных водяных знаков, ч. 1—3, СПб., 1899; Обзор русской археографии XIX столетия. СПб., 1902; Материалы для истории русского иконописания: Атлас, ч. 1— 2. СПб., 1906: Западная и русская дипломатика и сфрагистика Древнего Востока. СПб., 1911; Материалы для истории византийской и русской сфрагистики, вып. 1—2. Л., 1928—30; Моливдовулы греческого Востока. М., 1991. Літ.: Соболевский А. и др. Записка об ученых трудах Н.П. Лихачева. «Известия АН СССР: Серия 6», 1925, т. 19, № 18; Янин В.Л. К столетию со дня рождения Н.П. Лихачева. «Советская археология», 1962, №№ 2, 3.; Валк С.Н. Николай Петрович Лихачев. В кн.: Вспомогательные исторические дисциплины, вып. 9. Л., 1978; Брачев В.С. «Дело» академика С.Ф. Платонова. «Вопросы истории», 1989, № 5; Горяинов А.П. Еще раз об «академической истории». «Вопросы истории», 1990, № 1; Климанов Л.Г. Ученый и коллекционер, «известный всей России, а еще более Европе». В кн.: Репрессированная наука. Л., 1991; Простоволосова Л.Н. Н.П. Лихачев: Судьба и книги: Библиографический указатель. М., 1992; Климанов Л.Г. Н.П. Лихачев: «Быть, чем только могу, полезным первенствующему ученому сословию». В кн.: Трагические судьбы: репрессированные ученые Академии наук СССР. М., 1995. О.А. Удод.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Лихачов Микола Петрович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
