ЛЕНІНСЬКІ ПРЕМІЇ ТА ПРЕМІЇ ІМЕНІ ЛЕНІНА — почесні державні нагороди СРСР. Премії імені Леніна були засновані згідно з постановою РНК СРСР від 23 червня 1925 «Про затвердження премій імені В.І. Леніна за наукові праці». Цю постанову було прийнято у зв’язку із схваленням ЦВК СРСР внесеної на його розгляд 22 січня 1924 пропозиції Комуністичної академії про увічнення пам’яті В.Леніна встановленням у д-ві премії його імені за кращі наук. праці з практичних проблем будва соціалізму (див. Соціалізм). У постанові РНК СРСР про затвердження премії зазначалося, що премії імені В.Леніна присуджуються «з метою заохочення наукової діяльності в напрямі тісного зв’язку науки і життя». До цього часу такого роду премії в СРСР присуджувалися з лютого 1922 на підставі прийнятого 1921 ще РНК РСФРР декрету «Про поліпшення побуту вчених» (у цьому документі вперше в рад. юрид. практиці було зафіксовано принцип преміювання наук. праць, зокрема там проголошувалося: «Встановити преміювання наукових, науково-навчальних і науково-популярних робіт на підставі особливого Положення, розробленого Центральною комісією з поліпшення побуту вчених». За приписами цього документа до відповідної експертної комісії до 15 листопада 1925 надійшло 407 праць, з них 172 було
премійовано. Премії за наук. праці, окрім Центр. комісії з поліпшення побуту вчених, присуджувала також Головнаука). Премії ім. В.Леніна присуджувалися громадянам СРСР за наук. праці, написані після 7 листопада 1917 у будь-якій з галузей знань (природознавство, точні науки, техніка, сільс. госп-во, медицина, сусп. науки). Преміальний фонд на рік спочатку складав 12 тис. карбованців, з них 10 тис. виділялося на 5 премій по 2 тис. крб. кожна, а решта — 2 тис. крб. — мала йти на орг. витрати та на оплату праці рецензентів. Премії присуджувалися за рішенням експертної комісії з урахуванням висновків рецензентів. До складу експертної комісії входили представники: Комуніст. академії, АН СРСР, Ін-ту В.Леніна, Центр. комісії з поліпшення побуту вчених, секції наук. працівників профспілки працівників освіти та ін. наук. і громад. інституцій. Головою комісії був призначений М.Покровський, його заст. — О.Шмідт. Від АН СРСР у комісії працювали, зокрема, О.Бах, В.Волгін, А.Деборін, Г.Кржижановський, П.Лазарев, С.Навашин, Мих.Мих.Покровський, М.Семашко, І.Степанов-Скворцов. Перше нагородження відбулося 17 серпня 1926. Усього за час існування премії ім. В.Леніна (до 1935 включно, окрім 1932— 34, тоді премії не присуджувалися) їх лауреатами стали 33 вчених. Серед них — з УСРР: В.Воробйов (1876—1937; харків. анатом; премія 1927 за відкриття, що забезпечили зберігання тіла В.Леніна в мавзолеї), К.Гедройц (1872—1932; ґрунтознавець, академік АН СРСР та ВУАН, один із засн. і керівників 1922—30 Носівської, на Чернігівщині, с.-г. дослідної станції; премія 1927 за роботи в галузі ґрунтознавства); М.Цінгер (1866—1923; автор праць з біосистематики; премія 1928, посмертно, за праці в галузі ботаніки); О.Палладін (1885— 1972; академік АН СРСР, ВУАН, Академії мед. наук СРСР, засн. укр. школи біохіміків; премія 1929 за праці в галузі біохімії); Л.Писаржевський (1874—1938; академік АН СРСР і ВУАН, дир.
Укр. ін-ту фізичної хімії; премія 1930 за праці з фізичної хімії). Серед лауреатів премії були також учені АН СРСР, які в різний час жили та працювали на укр. землях: акад. О.Бах — засн. рад. школи біохіміків; акад. Л.Мандельштам (закінчив г-зію й ун-т в Одесі, один з ініціаторів створення Одес. політех. ін-ту, де став професором і очолив кафедру фізики); акад. О.Фрумкін (працював лаборантом на з-ді в Одесі, закінчив Новорос. ун-т; нині Одеський національний університет). На поч. 1930-х рр. у зв’язку з новими умовами, що склалися в країні, виникла необхідність уточнити положення про премії ім. В.Леніна. 1932 Президія Комуніст. академії, при якій діяв К-т з премій, розглянула проект нового положення, в якому пропонувалося збільшити розмір преміального фонду і зосередити його при Комуніст. академії. При цьому увесь фонд передбачалося використовувати виключно для преміювання за роботи, виконані в галузі сусп. наук. Після розгляду цього проекту положення РНК СРСР збільшила преміальний фонд до 100 тис. крб., але відхилила пропозицію щодо використання цього фонду тільки на преміювання за праці із сусп. наук. Незважаючи на це, Комуніст. академія спрямувала всі преміальні кошти на відзначення лише суспільствознавчих робіт, перетворивши тим самим загальнодерж. премію на вузьковідомчу. Щоб виправити ситуацію, було запропоновано в подальшому вирішувати всі питання стосовно премій тільки в АН СРСР (нині Російська академія наук), при цьому нагороджувати преміями один раз на п’ять років і дозволити присуджувати премії також за матеріалами опублікованих статей. Обговорення цих пропозицій тривало не один рік, і премії в цей час не присуджувалися. 1935 було присуджено 3 премії. На поч. 1936 ЦК ВКП(б) та РНК СРСР прийняли рішення про передачу всіх установ Комуніст. академії до АН СРСР. Ця реорганізація і неузгодженість поглядів щодо призначення премій призвели до того, що присудження премій ім. В.Леніна знову не проводилося. У наступні
роки питання про поновлення їх присудження хоча і ставилося, однак у зв’язку з новою політ. ситуацією в країні — посиленням у владі такого чинника, що згодом отримав назву «культ особи Й.Сталіна» (див. також Й.Сталін), не вирішувалося. Про премії ім. В.Леніна навіть перестали згадувати в пресі. Від 1940 до 1952 присуджувалися Сталінські премії (див. Державні премії СРСР). Літ.: «Известия», 1925, № 169, 26 июля; Там само, 1925, № 178, 4 августа; Сборник законов и распоряжений рабоче-крестьянского Правительства Союза ССР, № 48—49. Б/м, 1925; Борисов Ю.С. Из истории Ленинских премий. «История СССР», 1957, № 1; Новомінський А., Попов В. Лауреати премії імені В.І. Леніна. К., 1974. М.О. Рибаков.
117 ЛЕНІНСЬКІ
Ленінські премії — нова назва премій імені Леніна. Присудження Ленінських премій у галузі науки і техніки та встановлення Ленінських премій за найвизначніші твори літератури, мист-ва, арх-ри поновлено згідно з постановою ЦК КПРС і РМ СРСР (вересень 1956). Премії присуджувалися до дня народження В.Леніна (22 квітня) за: 1) видатні наук. дослідження, які відкривали нові напрями в науці й техніці та сягали й перевищували світ. досягнення в окремих галузях знань; 2) принципово нові тех. розробки з гуманітарних і природничих наук, що становили значний внесок у нар. госп-во і оборону країни; 3) видатні наук. дослідження з актуальних питань історії держ. і госп. буд-ва; 4) видатні твори літератури і мист-ва (соціаліст. реалізму) та арх-ри, що становили великий внесок у формування к-ри, збагачували духовне життя рад. сусп-ва (представлені на Ленінську премію худож. твори повинні були мати загальнонар. визнання і сприяти зміцненню світ. значення рад. мист-ва). У положенні про Ленінські премії, що було затверджено пізніше постановою ЦК КПРС і РМ СРСР від 17 лютого 1967, окремим рядком підкреслювалася необхідність представляти на здобуття премії наук. праці в галузі «марксистсько-ленінської науки». Присудження премій почалося з 1957 один раз на два роки: 25 премій у галузі науки і техні-
118 ЛЕНКАВСЬКИЙ
С. Ленкавський.
ки, 6 — у галузі літератури, миства, арх-ри. 26 березня 1969 — додатково до існуючих — засновано ще одну номінацію премії за особливо видатні й найталановитіші твори літератури і мист-ва для дітей, яка присуджувалася з 1970. Грошовий вираз Ленінської премії — 10 тис. карбованців кожна. Особам, які одержували премії, присвоювали звання «Лауреат Ленінської премії», вручали диплом, почесний знак визначеного зразка, посвідчення. Рішення про присудження премій. покладалося на К-т по Ленінських і Держ. преміях у галузі науки і техніки при РМ СРСР та К-т по Ленінських і Держ. преміях у галузі літератури, мист-ва й арх-ри при РМ СРСР. Повторно Ленінські премії не присуджувалися. Праці, удостоєні Держ. премії СРСР, на Ленінську премію не висувалися. Не допускалося одночасне представлення на Ленінську премію і Держ. премію СРСР. 1968—69 Ленінські премії не присуджувалися. Постановою РМ СРСР від 1 квітня 1970 з цього року була збільшена з 6 до 9 кількість номінацій премії у галузі літератури і мист-ва. Протягом 1957—90 Ленінські премії отримали понад 1380 осіб. Серед лауреатів Ленінської премії. чимало укр. учених, діячів мистецтва, письменників і поетів, зокрема Б.Патон, Л.Булаховський, О.Довженко, М.Рильський, В.Ремесло, В.Глушков, О.Коломійченко, Є.Шабліовський, П.Бурденко та ін. Ленінськими преміями відзначені скульптори В.Бородай та Ф.Согоян за створення музею історії Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 в Києві (1984; див. Великої вітчизняної війни 1941—1945 років національний музей). Лауреатом Ленінської премії є Л.Кучма (1981). Серед істориків лауреатами премії стали: Г.Мелікішвілі (1957, за праці «Наири-Урарту», Тбілісі, 1954, та «Урартские клинообразные надписи», в ж. «Вестник древней истории», 1953, № 1—4); В.Волгін (1961, за працю «Развитие общественной мысли во Франции в 18 веке», Москва, 1958), І.Мінц (1974, за 3-томну працю «История Великого Октября», Москва, 1967—73), Б.Рибаков (1976, за цикл праць з історії культури Росії 10—16 ст.),
М.Дружинін (1980, за працю «Русская деревня на переломе. 1861—1880», Москва, 1978), П.Жилін (1983, за цикл праць з історії Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945), В.Янін (1984, за цикл праць з історії Великого Новгорода). Нагородження Ленінськими преміями припинено після розпаду СРСР. Літ.: Лауреати Ленінської премії: Нариси та статті. К., 1969. М.Ф. Дмитрієнко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛЕНІНСЬКІ ПРЕМІЇ ТА ПРЕМІЇ ІМЕНІ ЛЕНІНА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
