ЛЕВШИН Олексій Іраклієвич (1799—1879) — держ. діяч і письменник. Походив з обрусілого нім. роду Левенштейнів. Випускник Харків. ун-ту. 1820 вступив на службу до азіатського департаменту і протягом 2-х років збирав у Оренбурзькому краї відомості про киргиз-кайсацькі орди. Потому займав посаду дир. Департаменту с.-г. та одночасно був головою вченого к-ту Мін-ва держ. маєтностей. 1831—37 — градоначальник Одеси. 1854—59 — товариш (заст.) міністра внутр. справ. Під час підготовки до сел. реформи склав доповідь імп. Олександру II (16 липня 1857), в ній обстоював необхідність збереження права власності на землю за поміщиками і поступовості самої реформи. Брав участь у складанні проекту реформи. Боячися сел. збурень, противився публікації отриманого віленським військ., гродненським, мінським і ковенським генералгубернатором В.Назімовим імператорського рескрипту на цей проект (лат. rescriptum — належний до оприлюднення акт монарха, надісланий на ім’я певної службової особи) від 20 листопада 1857, який фактично поклав початок селянської реформи 1861. Останні роки життя був членом Держ. ради Рос. імперії, членом Петерб. АН та багатьох наук. т-в. Написав низку досліджень з питань госп., побутового та громад. життя уральських козаків і киргиз-кайсаків (казахів), залишив «Письма из Малороссии» (1816 надруковані спочатку в ж. «Украинский вестник», а потім — окремим виданням у Харкові). Висловив думку, що невдовзі «генії тутешньої країни» (Малоросії) звернуть увагу на рідну мову й розвинуть її
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛЕВШИН» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
