ЛАБА Василь (01.09.1887—10.11. 1976) — греко-катол. душпастир, митрат, патролог і каноніст, церк. діяч. Н. в с. Бертишів (нині село Перемишлянського р-ну Львів. обл.). Закінчив г-зію у Львові. Потому студіював теологію у Львові, Інсбруку (Австрія) й Відні, де 1914 отримав ступінь д-ра богослов’я. У роки Першої світової війни служив капеланом 36-го Коломийського стрілец. полку австрійс. армії, який брав участь у боях на Італ. фронті. На початку листопада 1918 разом з полком потрапив у полон. Після повернення до Галичини став (на поч. 1919) польовим духівником в Українській Галицькій армії, а після смерті о. М.Їжака (у грудні 1919) зайняв посаду начального капелана УГА з титулом ген. вікарія УГА. Від 1920 (після припинення існування УГА) працював доцентом, згодом — професором Греко-католицької духовної семінарії у Львові (від 1928 — Грекокатолицької богословської академії у Львові) й був соборним крилошанином митрополичої капітули Української греко-католицької церкви. Написав і опублікував «Біблійну герменевтику» (1929), 3-томну «Патрологію» (1931, 1932, 1934), друкувався в богословських часописах. Був дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка у Львові. У роки Другої світової війни, 1943—45, став ген. вікарієм укр. військ. частин і начальним духівником д-зії «Галичина», мав звання майора. 28 квітня 1943, після закінчення урочистого засідання з нагоди проголошення створення д-зії «Галичина», у соборі святого Юра відбулося урочисте богослужіння. Його відправив Й.Сліпий. Опісля тривалу проповідь виголосив Л. У ній, зо-
крема, мовилося: «Після того, як продзвеніли великодні дзвони, як прогомоніли воскресні пісні, ми знову вертаємося до тієї церковної пісні, яка каже: “Сей день, єго же сотвори Господь, возрадуємося і возвеселімся в онь”. Чому ж маємо радіти в цей такий важкий воєнний час? Бо… ми одержуємо змогу створити стрілецьку дивізію. А це воскресення Української Галицької армії, це нав’язування до нашої військової традиції». Проповідь була записана на грамофонну платівку. По війні жив у еміграції. Став засновником і ректором Укр. духовної семінарії у Гіршберзі й Кулемборзі (Зх. Німеччина; 1945—50); з 1950 — ген. вікарій едмонтонської єпархії в Канаді; провідний діяч світського т-ва «Братство українців-католиків» у Канаді. Належав до вузького кола осіб, наближених до кардинала Й.Сліпого, останній високо цінував Л. як душпастиря й теолога. П. у м. Едмонтон (Канада). Літ.: Полеві духовники Української Галицької армії: У 45-річчя участи у Визвольних Змаганнях: Матеріяли до історії. Вінніпеґ, 1963; Шанковський Л. Українська Галицька армія: Воєнно-історична студія. Вінніпеґ, 1974; Микитюк Д. О. проф. д-р Василь Лаба (1887—1976) і послідня почесть гол. капеляна Дивізії. «Вісті комбатанта», 1976, ч. 5/6; Литвин М. Українсько-польська війна 1918—1919 рр. Львів, 1998; Боляновський А. Дивізія «Галичина»: Історія. Львів, 2000; Його ж. Українські військові формування в збройних силах Німеччини (1939—1945). Львів, 2003. О.С. Рубльов.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛАБА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
